19-й тиждень після П’ятидесятниці. Субота. Зцілення розслабленого (Лк 5:17–26)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі Закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалима; і Сила Господня була на Ньому, щоб оздоровляти. 18. Аж ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед Ним покласти. 19. І не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. 20. Бачивши їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!”. 21. А книжники та фарисеї почали міркувати: “Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?”. 22. А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: “Чому так думаєте в серцях ваших? 23. Що легше сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, чи сказати: Встань і ходи? 24. Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – мовив розслабленому: “Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому”. 25. І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. 26. А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі”».

Коментар до тексту

Лука розповідає цю історію, щоб продемонструвати владу Ісуса прощати гріхи, а також показати опозицію книжників (знавців Закону)та фарисеїв. Їхнє обурення діями Ісуса поступово зростатиме в Євангелії, вони збентежені тим, що Ісус прощає гріхи. Наслідки прощення гріхів неможливо перевірити, але зцілення видно відразу, тому Ісус обирає «важчий варіант» і каже паралітикові: «Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому»[1].

У Старому Завіті зв’язок між хворобою та гріхом, здоров’ям та поєднанням із Богом був настільки сильний, що поняття «прощення» та «зцілення» мали паралельний ужиток. Хворий, однак, не встає після слів прощення, і це вказує на те, що зцілення є чимось більшим, ніж прощення. Прощення гріхів є умовою до зцілення, але зцілення настає тільки завдяки окремому втручанню Ісуса[2].

Ця історія також показує велику віру друзів паралітика. Ісус часто співвідносить віру із зціленням (Лк 7:9, 50; 8:48; 17:19; 18:42). Свідчення про цю подію знаходимо також в Євангеліях від Матея (9:2−8) та Марка (2:1−12).

Meditatio (розважання)

«Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі”». На означення «дивних» речей, свідками яких стали численні присутні, Лука вживає прикметник «παράδοξος/ paradoksos» – дослівно «неймовірний, нечуваний», «той, що суперечить чиїмось поглядам та очікуванням», «те, що суперечить розумінню»^[3].У цілому Новому Завіті це слово вжито єдиний раз саме в Лк 5:26.

У п’ятьох із шести випадків уживання у Старому Завіті (LXX) цей прикметник переважно позначає реакцію на Божі діяння. Наприклад,у книзі Юдити ізраїльтяни вражені чудесним поверненням Юдити з табору ворожого Олоферна: «І збіглись усі від найменшого до найбільшого, бо їм здавалось неймовірним, що вона повернулась, тож, відчинивши браму, прийняли їх, запалили вогонь, щоб було видко, та оточили їх» (Юдт 13:13). У книзі Мудрості грішники-гнобителі вражені спасінням праведника: «Вони, його уздрівши, збентежаться страхом жахливим | і здивуються з несподіваного спасіння» (5:2). В іншому місці книги Мудрості нечестиві дивуються Божим карам, які на них спали, щоб закликати їх до покаяння: «Та найдивнішим було те, що в воді, яка все гасить, | вогонь іще більшої набирав сили, | бо природа за праведних воює» (16:17). Автор книги Мудрості також розповідає про чудесний порятунок Ізраїлю під час виходу з Єгипту: «І коли народ твій ступив на чудесну дорогу, | ті – знайшли нечувану смерть» (19:5). Ісус, син Сираха, у похвальному слові Творцеві захоплено говорить: «Там надзвичайні й предивні речі: різнородні тварини та морські потвори» (Сир. 43:25).

Трохи далі в Євангелії від Луки Сам Ісус скаже: «Неможливе в людей, можливе є в Бога» (Лк. 18:27). Лука та інші євангелисти постійно підтверджують, що це неможливе стає можливим тоді, коли ми зустрічаємося з Ісусом та Його життєдайним Словом.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість усувати перешкоди, які унеможливлюють Твоє надзвичайне діяння…

Contemplatio (споглядання)

Зустріч з Ісусом завжди залишає слід. Кожного дня ми вчимося відкриватися на Його діяння…

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016 (Lk 5:17−23).

[2] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 2269.

^[3] G. Kittel, G. Friedrich, G. W. Bromiley, Theological Dictionary of the New Testament. Grand Rapids, Mich. W. B. Eerdmans 1995, S. 181.