19-й тиждень після П’ятидесятниці. Субота. Зцілення розслабленого (Лк 5:17–26)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на Ньому, щоб оздоровляти. 18. Аж; ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед Ним покласти. 19. І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. 20. Бачивши їхню віру, Ісус мовив: «Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!» 21. А книжники та фарисеї почали міркувати: «Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?» 22. А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: «Чому так думаєте в серцях ваших? 23. Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, – чи сказати: Встань і ходи? 24. Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати», – мовив розслабленому: «Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому.» 25. І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. 26. А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: «Сьогодні бачили ми дивні речі

Коментар до тексту

Лука розповідає цю історію, щоб продемонструвати владу Ісуса прощати гріхи, як також зростаючу опозицію книжників (знавців Закону) та фарисеїв. Їх обурення діями Ісуса поступово зростатиме в Євангелії – вони обурені тим, що Ісус прощає гріхи. Наслідки прощення гріхів не можливо перевірити, але зцілення видно відразу й тому Ісус вибирає «важчий варіант» і каже паралітикові: «Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому.»[1]

В Старому Завіті зв’язок між хворобою та гріхом, здоров’ям та поєднанням з Богом, був такий сильний, що терміни «прощення» та «зцілення» вживалися навпереміну. Хворий, однак, не встає після слів прощення, що вказує на те, що зцілення є чимось більшим ніж прощення. Прощення гріхів є умовою до зцілення, але тільки завдяки окремому втручанню Ісуса настає зцілення.[2]

Ця історія також показує велику віру друзів паралітика. Ісус часто співвідносить віру зі зціленням (Лк 7:9, 50; 8:48; 17:19; 18:42). Свідчення про цю подію знаходимо також в Євангеліях від Матея (9:2–8) та Марка (2:1–12).

Meditatio (розважання)­­

«Вони переповнилися страхом і казали: «Сьогодні бачили ми дивні речі.». На означення «дивних» речей, свідками яких стали численні присутні, Лука вживає прикметник «παράδοξος/ paradoksos» – дослівно означає «неймовірний, нечуваний», «той що суперечить чиїмось поглядам та очікуванням», «те що суперечить розумінню».[3] Це слово вживається в цілому Новому Завіті єдиний раз саме тут – в Лк 5:26.

У п’ятьох з шести випадків вживання у Старому Завіті (LXX), цей прикметник переважно означує реакцію на Божі діяння. Наприклад, у книзі Юдити ізраїльтяни вражені чудесним поверненням Юдити з табору ворожого Олоферна: «І збіглись усі від найменшого до найбільшого, бо їм здавалось неймовірним, що вона повернулась, тож, відчинивши браму, прийняли їх, запалили вогонь, щоб було видко, та оточили їх.»  (Юдити 13:13). В книзі Мудрості, грішники-гнобителі вражені спасінням праведника: «Вони його уздрівши, збентежаться страхом жахливим | і здивуються з несподіваного спасіння.» (5:2). В іншому місці книги Мудрості, нечестиві дивуються Божим карам, які на них спали, щоб закликати їх до покаяння: «Та найдивнішим було те, що в воді, яка все гасить, | вогонь іще більшої набирав сили, | бо природа за праведних воює.» (16:17). Автор книги Мудрості також розповідає про чудесний порятунок Ізраїля в часі виходу з Єгипту: «І коли народ твій ступив на чудесну дорогу, | ті – знайшли нечувану смерть.» (19:5). Ісус син Сираха у похвальному слові Творцеві захоплено говорить: «Там надзвичайні й предивні речі: різнородні тварини та морські потвори.» (Сирах 43:25).

Трохи далі в Євангелії від Луки, сам Ісус скаже: «Неможливе в людей, можливе є в Бога.». (18:27). Лука та інші Євангелисти постійно підтверджують, що це не можливе стає можливим тоді, – коли ми зустрічаємося з Ісусом та Його життєдайним словом.

Oratio (молитва)

Ісусе даруй мені мудрість усувати перешкоди, які унеможливлюють Твоє надзвичайне діяння…

Contemplatio (споглядання)

Зустріч з Ісусом завжди залишає слід. Кожного дня ми вчимося відкриватися на Його діяння…


[1]J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016 (Lk 5:17–23)

[2] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. – 2269

[3]G. Kittel, G. Friedrich,  G. W. Bromiley, Theological Dictionary of the New Testament. Grand Rapids, Mich.  W.B. Eerdmans 1995, S. – 181

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *