19-й тиждень після П’ятидесятниці. Субота. Зцілення розслабленого (Лк 5:17–26)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі Закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалима; і Сила Господня була на Ньому, щоб оздоровляти. 18. Аж ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед Ним покласти. 19. І не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп’яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. 20. Бачивши їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!”. 21. А книжники та фарисеї почали міркувати: “Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?”. 22. А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: “Чому так думаєте в серцях ваших? 23. Що легше сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, чи сказати: Встань і ходи? 24. Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, – мовив розслабленому: “Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому”. 25. І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. 26. А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі”».

Коментар до тексту

Лука розповідає цю історію, щоб продемонструвати владу Ісуса прощати гріхи, а також показати опозицію книжників (знавців Закону)та фарисеїв. Їхнє обурення діями Ісуса поступово зростатиме в Євангелії, вони збентежені тим, що Ісус прощає гріхи. Наслідки прощення гріхів неможливо перевірити, але зцілення видно відразу, тому Ісус обирає «важчий варіант» і каже паралітикові: «Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому»[1].

У Старому Завіті зв’язок між хворобою та гріхом, здоров’ям та поєднанням із Богом був настільки сильний, що поняття «прощення» та «зцілення» мали паралельний ужиток. Хворий, однак, не встає після слів прощення, і це вказує на те, що зцілення є чимось більшим, ніж прощення. Прощення гріхів є умовою до зцілення, але зцілення настає тільки завдяки окремому втручанню Ісуса[2].

Ця історія також показує велику віру друзів паралітика. Ісус часто співвідносить віру із зціленням (Лк 7:9, 50; 8:48; 17:19; 18:42). Свідчення про цю подію знаходимо також в Євангеліях від Матея (9:2−8) та Марка (2:1−12).

Meditatio (розважання)

«Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі”». На означення «дивних» речей, свідками яких стали численні присутні, Лука вживає прикметник «παράδοξος/ paradoksos» – дослівно «неймовірний, нечуваний», «той, що суперечить чиїмось поглядам та очікуванням», «те, що суперечить розумінню»[3].У цілому Новому Завіті це слово вжито єдиний раз саме в Лк 5:26.

У п’ятьох із шести випадків уживання у Старому Завіті (LXX) цей прикметник переважно позначає реакцію на Божі діяння. Наприклад,у книзі Юдити ізраїльтяни вражені чудесним поверненням Юдити з табору ворожого Олоферна: «І збіглись усі від найменшого до найбільшого, бо їм здавалось неймовірним, що вона повернулась, тож, відчинивши браму, прийняли їх, запалили вогонь, щоб було видко, та оточили їх» (Юдт 13:13). У книзі Мудрості грішники-гнобителі вражені спасінням праведника: «Вони, його уздрівши, збентежаться страхом жахливим | і здивуються з несподіваного спасіння» (5:2). В іншому місці книги Мудрості нечестиві дивуються Божим карам, які на них спали, щоб закликати їх до покаяння: «Та найдивнішим було те, що в воді, яка все гасить, | вогонь іще більшої набирав сили, | бо природа за праведних воює» (16:17). Автор книги Мудрості також розповідає про чудесний порятунок Ізраїлю під час виходу з Єгипту: «І коли народ твій ступив на чудесну дорогу, | ті – знайшли нечувану смерть» (19:5). Ісус, син Сираха, у похвальному слові Творцеві захоплено говорить: «Там надзвичайні й предивні речі: різнородні тварини та морські потвори» (Сир. 43:25).

Трохи далі в Євангелії від Луки Сам Ісус скаже: «Неможливе в людей, можливе є в Бога» (Лк. 18:27). Лука та інші євангелисти постійно підтверджують, що це неможливе стає можливим тоді, коли ми зустрічаємося з Ісусом та Його життєдайним Словом.

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість усувати перешкоди, які унеможливлюють Твоє надзвичайне діяння…

Contemplatio (споглядання)

Зустріч з Ісусом завжди залишає слід. Кожного дня ми вчимося відкриватися на Його діяння…


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016 (Lk 5:17−23).

[2] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 2269.

[3] G. Kittel, G. Friedrich, G. W. Bromiley, Theological Dictionary of the New Testament. Grand Rapids, Mich. W. B. Eerdmans 1995, S. 181.

6 коментарів до “19-й тиждень після П’ятидесятниці. Субота. Зцілення розслабленого (Лк 5:17–26)”

  1. Дякую. Але трішки не згодний з вашим твердженням, що зцілення більше ніж прощення. Вважаю всеж прощення важливішим- воно відкриває шлях для життя у вічності, зцілення ж цінне лише для нашого тлінного життя й у даному випадку- для напоумлення фарисеїв та навернення людей.

    1. Володимир

      Брате, Павле! Маю надію, що й о.Юрій відповість на це заперечення, але мені його слова прийнялись, правда в контексті слова “більше” я зрозумів як “ширше”, тобто як він і написав, що прощення є передумовою зцілення-повного зцілення: духа, душі та тіла, тобто через покаяння і прощення відновлюється наш пошкоджений дух, возрадіє душа від легкості звільнення від тяжби гріха та оздоровлюються тіло і ми повертаємось до цілісності, в якій були задумані й сотворені Богом, а через гріхи (помилки, промахи повз ціль Божого промислу) ми “розтроюємося” і помираємо поволі…Десь так я це розумію і вірю-АМІНЬ☝️‼️?

      1. Гарне тлумачення.
        Та мені все ж у виборі між прощенням та зціленням постає вірш Мт 16:26: “Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?” Прощення гріхів- спасіння душі, зцілення – це лиш тимчасова радість тіла.

      2. Брате Володимир дякую за гарне тлумачення.
        Та мені все ж у виборі між прощенням та зціленням постає вірш Мт 16:26: “Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?” Прощення гріхів- спасіння душі, зцілення – це лиш тимчасова радість тіла.

  2. Людмила

    Слава Ісусу Христу!
    О. Юрій, щиро дякую Вам за Ваше служіння! Воно дуже необхідне всім нам.
    Поділюся теж своїми думками. Для мене цей євангельський опис зцілення розслабленого є насамперед підтвердженням вартості заступницькоі молитви, а, отже, і вартості Таїнства Хрищення. Хоч здебільшого ми хрищені немовлятами, однак, молитва священика, хресних батьків, молитва Церкви завжди вислухана! Людина, хоч сама ще несвідома того, що відбувається, хоч ще не може сама за себе сказати, від її імені говорять хресні батьки, однак, Таінство має силу, бо звершується дією Святого Духа,- і дитина стає новим творінням у Христі, приймає в себе Божественне життя, стає членом Божої родини! Яка велика Любов і милість Божа,- від початку свого життя дитина є вже Божою!
    А тепер ще кілька слів щодо зцілення розслабленого. Так, хвороба може мати різні причини. Але все-таки досить часто причиною є саме гріх. Спочатку захворює душа, і це зовні непомітно. Якщо людина не кається, то внутрішнє з часом проявляється назовні відчутною хворобою. Тому Боже зцілення може відбутися в тому ж порядку – через покаяння і прощення гріхів зціляється спочатку душа, і це найважливіше, а потім, як наслідок, може відбутися і зцілення тіла, – коли просимо про це Ісуса, молячись про себе чи заступаючись за інших.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *