Lectio (читання)
«Бог мені свідок, як я тужу за всіма вами любов’ю Христа Ісуса. 9. Молюся і про те, щоб любов ваша дедалі більше і більше зростала у досконалім знанні та в усякому досвіді, 10. щоб ви могли розпізнавати те, що ліпше; і щоб були чисті й бездоганні в День Христа, 11. повні плодів праведности, що їх маємо через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу. 12. Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло більше на користь Євангелії. 13. Бо ж вістка, що я у кайданах за Христа, стала відома в цілій Преторії та й усім іншим; 14. і більшість братів, яким, власне, мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більше набрали відваги безстрашно проголошувати Слово Боже».
Коментар до тексту
На початку листа Павло дякує филип’янам за підтримку в його служінні, тобто за їхню, як він каже, «участь у Євангелії» (Флп 1:5) та «участь у його благодаті» (Флп 1:7), і, зворушений любов’ю до них, продовжує лист молитвою, щоб вони зростали у пізнанні, були чисті й бездоганні у день Другого славного приходу Христа та щоб були повні плодів праведності (вв. 8–11). Далі Павло пише, що його ув’язнення, замість зашкодити проголошенню Євангелія, послужило його промоції (в. 12). Увесь імперський гарнізон довідався, що Павло перебуває у кайданах через його звістку про нового Господа (грецькою нового Кіріоса) та Імператора – Христа, Який, на відміну від римського імператора, є справжнім володарем (в. 13). Такі новини додали місцевій церкві ще більшої відваги проголошувати Слово Боже – Євангеліє (в. 14)[1].
Meditatio (розважання)
«Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло більше на користь Євангелії». Усе життя Павла після зустрічі з Христом було присвячене проголошенню Євангелія – Доброї Новини про те, що Бог зробив для життя всього світу через Страсті та Воскресіння Свого Єдинородного Сина. У цьому посланні Павло навіть каже: «Для мене бо життя – Христос, а смерть – прибуток. 22. Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати, та що вибрати, не знаю. 23. Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще, 24. та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі» (Флп 1:22–24).
Переживши глибокий досвід Божої любові у Христі Ісусі та усвідомивши Божий грандіозний план спасіння для цілого світу, Павло найповнішою мірою жив Христом. Ніхто і ніщо, крім Розп’ятого Христа, не могло, на думку Павла, стати найкращою відповіддю та ліком від Бога на всі наші кризи й безвихідні ситуації життя. Саме тому в Першому листі до Коринтян Павло пише до спільноти, яка переживала досвід поділів та суперечок: «Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа, і то Розп’ятого» (1 Кор 2:2).
В уривку, над яким розважаємо сьогодні, Павло двічі згадує про Євангеліє – у в. 12 та в. 14 (тут апостол у грецькому оригіналі замінює його терміном «Слово»). Проте, якщо ми уважно придивимося до цього коротенького послання, то побачимо, що цій спільноті, яка дуже любила Павла і яку любив Павло, апостол багато разів згадує Євангеліє в різних контекстах. Тут з найдорожчими людьми апостол ділиться найдорожчим.
Насамперед Павло каже: «Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю, 4. завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися, за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі» (1:4–5). Далі він дякує за їхню підтримку в утвердженні Євангелія навіть у найскладніші моменти його життя: «Воно й справедливо думати це мені про всіх вас, бо ви в мене у серці; всі ви, чи то в моїх кайданах, чи то обороні, чи в утвердженні Євангелії, берете участь у моїй благодаті» (в. 1:7). У читанні цього дня чуємо, що Павло радіє, бо навіть його ув’язнення пішло на користь Євангелії: «Бажаю, брати, щоб ви знали, що те, що мені сталося, вийшло більше на користь Євангелії» (1:12). Відтак «більшість братів, яким, власне, мої кайдани додали сміливости в Господі, ще більш набрали відваги безстрашно проголошувати Слово Боже» (1:16). І тому, незважаючи навіть на те, що деякі проповідують Христа із заздрощів (1:15), Павло каже, що справжні брати це роблять «з любови, знаючи, що я тут поставлений на оборону Євангелії» (1:16). Апостол закликає спільноту у Филиппах: «Тільки поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я, чи то як прийду і вас побачу, чи то, бувши далеко, довідаюся про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру» (1:27). Пишучи про співробітника Тимотея, якого хоче вислати до Филипп, Павло каже: «Ви знаєте його випробувану чесність: він, як син батькові, служив зо мною справі Євангелії» (2:22). Звертаючись до якогось брата у спільноті у Филиппах допомогти примирити із спільнотою двох жінок – Еводію та Синтиху (4:2), Павло просить: «І тебе, щирий товаришу, теж прошу, допомагай їм, бо вони працювали для Євангелії зо мною і Климентом та іншими моїми співробітниками, імена яких у Книзі життя» (4:3). Наприкінці послання Павло пригадує, що жодна громада не підтримувала його служіння так, як вони: «І ви, филип’яни, знаєте, що на початку євангельської проповіді, коли я вийшов був з Македонії, крім одних вас, ніяка Церква не брала участи в даванні і прийманні, 16. бо й у Солунь ви раз і вдруге вислали були мені на потреби» (4:15–16).
Oratio (молитва)
Господи Ісусе, дякую Тобі за приклад і служіння апостола Павла та християнської громади у Филиппах…
Contemplatio (споглядання)
У світлі сьогоднішнього тексту Писання важливо часто себе запитувати: «Хто і що перебуває в центрі нашого духовного життя? Хто і що об’єднує та скеровує життя спільноти, до якої належу? Як я залучений / залучена до проголошення та свідчення Євангелія?».
[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 442.
Дякую
Щиро вдячний Вам! ?
“…Ніхто і ніщо, крім Розп’ятого Христа, не могло, на думку Павла, стати найкращою відповіддю та ліком від Бога на всі наші кризи й безвихідні ситуації життя.”😍