19-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Діло Господнє (1 Кор 15:58–16:3)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний. 16:1. А щодо збірки на святих, то робіть і ви так, як я був наказав церквам галатським. 2. Першого дня тижня кожний з вас хай відкладає в себе, збираючи, що може заощадити, щоб збірок не робити тоді, коли сам прийду. 3. А коли прийду, пошлю тих, що їх ви вважатимете, з листами, щоб вони віднесли ваш дар у Єрусалим».

Коментар до тексту

Перший вірш сьогоднішнього уривку завершує 15-ту главу 1 Кор, яку богослови називають Євангелієм Воскресіння. У ній Павло роздумує над Воскресінням Ісуса і звʼязком цієї події з нашим майбутнім тілесним воскресінням, яке станеться у часі славної Парусії Христа. У трьох перших віршах 1 Кор 16 Павло говорить про фінансову збірку для церкви в Єрусалимі, яка переживає економічну скруту. Апостол заохочував відкладати кошти під час недільного богослужіння («першого дня тижня»), коли церква в Коринті збиралася на святкування події Христового Воскресіння (пор. Ді 20:7; Од 1:10). Він не вказував конкретної суми, але радив, щоб кожен давав відповідно до свого економічного статусу («що може заощадити»). Після того, як Павло прийде до Коринта, громада може обрати посланців, які віднесуть цей дар до Єрусалима разом з листами, які Павло планує написати (пор. Рим 15:25–28)[1].

Meditatio (розважання)

«Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний». Під «ділом Господнім» Павло має на увазі проголошення Доброї Новини та підпорядкування свого життя Христові. Трохи далі у цьому листі апостол каже до коринтян: «Як прийде Тимотей до вас, глядіть, щоб почувався у вас безпечно, бо він, як і я, робить діло Господнє» (1 Кор 16:10). Це діло настільки важливе, що Павло заохочує коринтян бути твердими та непохитними в його проголошенні. На думку апостола, ніщо не може бути важливішим за проголошення того, що Бог зробив для всього світу через Страсті та Воскресіння Свого Єдинородного Сина.

Ситуація, у якій жили коринтяни, не була надто сприятлива для проголошення Євангелія. Перешкоди з’являлися на всіх рівнях. Греки, які вправлялися в людській мудрості та загалом мали негативне ставлення до ідеї потойбічного тілесного життя, не конче сприймали Вістку про те, як Бог почав наводити лад у світі через Розп’яття та Воскресіння якогось єврея Ісуса, над яким поглумилися римляни і якого тепер Павло впевнено проголошує як справжнього Господа світу. Цю історію, на їхню думку, ще більше заплутувало те, що Павло стверджував, що цей Ісус був водночас і Сином самого Бога – Творця вселенної.

Окрім світоглядного рівня, перешкоди були і на моральному та економічному рівнях. Повірити у спасенну дію Ісуса означало прийняти цілком новий спосіб життя, який вимагав відречення від різних аморальних практик, які вже стали частиною «культури» в Коринті. Окрім цього, віра в Ісуса не допускала жодного толерування та компромісів стосовно поклоніння різним язичницьким ідолам. А така практика також була частиною корпоративної культури. Потрібно було «повсякчасно визначатись у Господі», що неминуче ускладнювало життя в тогочасному суспільстві, а також спонукає до подібних щоденних виборів сьогодні…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість, щоб діло Євангелія завжди було найвищим пріоритетом мого життя…

Contemplatio (споглядання)

У 2 Кор Павло каже: «Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове» (5:17). Цю реальність нового життя Павло не тільки досвідчив на собі, а навіть більше − він присвятив своє життя проголошенню цієї реальності, яка увійшла у цей світ через Страсті та Воскресіння Ісуса Христа. Усвідомивши предвічний Божий задум, «щоб, коли настане повнота часів, здійснити його – об’єднати все у Христі: небесне й земне» (Еф 1:10), Павло сказав: «Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов’язок, і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії» (1 Кор 9:16). Апостол знав, що його служіння має сенс, тому просить інших усвідомити, «що труд ваш у Господі не марний» (1 Кор 15:58).

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Cor 15:58–16:3.