Lectio (читання)
«Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло у тварини, інакше тіло у птиць й інакше у риб. 40. Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних. 41. Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском. 42. Так само й воскресіння мертвих: сіється у тлінні, а встає у нетлінні; 43. сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі; 44. сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є і тіло духовне. 45. Так і написано: “Перший чоловік Адам став душею живою, а Останній Адам − Духом животворним”».
Коментар до тексту[1]
У 1 Кор Павло розглядає багато тем: у перших шістьох главах відповідає на запитання, відомі йому з розмов, від сьомої по шістнадцяту главу – на ті, які коринтяни ставили в листі. Кульмінацією Першого листа до Коринтян є 15-та глава, у якій Павло відгукується на повідомлення про те, що деякі особи в Коринті заперечували можливість воскресіння. На їхню думку, яка, ймовірно, ґрунтувалася на язичницьких уявленнях, тілесного воскресіння бути не може, позаяк воно або неможливе, або небажане (зважаючи на те, що багато язичників дуже негативно сприймали матеріальний світ). Відповідаючи, апостол доводить, що те, що Бог зробив для Ісуса, воскресивши Його з мертвих, є одночасно зразком та інструментом того, що Він зробить для всіх Ісусових людей. Павло хоче показати, що воскресіння не є якимось необов’язковим додатком до християнської віри, але основоположною частиною її ядра. Динаміка аргументації Павла в 1 Кор 15 така: Євангеліє закорінене у Воскресінні Ісуса (1 Кор 15:1–11); якщо не було Воскресіння Ісуса, тоді Євангеліє з усіма його благами − просто марнота й ніщо (1 Кор 15:12–19); Воскресіння Ісуса − початок «воскресіння мертвих», кінцева есхатологічна подія (1 Кор 15:20–28); якщо вістка про Воскресіння Ісуса неправдива, тоді центральний нерв християнства мав би бути відтятий (1 Кор 15:29–34); тіло у воскресінні – це нове прославлене тіло, прототипом якого є Тіло Воскреслого Ісуса (1 Кор 15:35–49); воскресіння вказує на преображення теперішнього зіпсованого фізичного світу та перемогу життя над смертю (1 Кор 15:50–58).
Meditatio (розважання)
«Перший чоловік Адам став душею живою, а Останній Адам − Духом животворним». Щоби краще зрозуміти цей вірш та значення 1 Кор 15 загалом, варто зауважити, що Бут 1–3 слугує підтекстом для цілої глави. У 1 Кор 15 Павло представляє оновлення усього творіння, в осерді якого − оновлення людського роду через Христа – Другого Адама. У контексті юдаїзму ця глава − приклад богослов’я воскресіння, основаного на вірі в Бога Творця та Його вірності, відповідальності за Своє творіння та справедливості.
Воскресіння не означає, що якась частина чи аспект людини не вмирає, а продовжує жити в новій якості. Воскресіння вказує, що щось умирає, а потім отримує нове життя. 1 Кор 15 не є апологетикою безсмертя душі. Тут ідеться про інше: у якийсь момент після смерті Бог Творець здійснить акт нового творіння, який відповідатиме тому, що сталося з Ісусом, та буде основане на Його Воскресінні. Воскресіння Ісуса – це та подія, через яку воскресіння мертвих увійшло у світ і стало завдатком майбутнього воскресіння тих, хто перебуває у Христі (15:20–28, 45–49).
Глава 15 дає відповіді на дуже важливі запитання щодо майбутнього «Коли? Що? Хто?», які завжди турбували і продовжують турбувати. Також ціла глава − це відповідь на виклик 12-го вірша: «Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих?». Саме у вв.35–39 Павло пояснює, «що таке воскресіння?», базуючись при цьому на думках, висловлених у вв. 20–28: Воскресіння Ісуса − це початок «воскресіння мертвих», остання есхатологічна подія, яка розпадається на два етапи; Воскреслий Ісус − «Первісток», тобто водночас і перший зразковий приклад, і засіб майбутнього воскресіння Його народу, тому що завдяки станові та служінню Ісуса як істинної людини та Месії смерть та інші противники задуму Творця будуть переможені. Отже, Воскреслий Ісус є зразком для воскреслого людства, а також (через Духа) дієвою силою для його здійснення (вв. 35–49).
У вв. 39–41 Павло послуговується прикладом про зерно та рослину як часткову аналогію для пояснення суті воскресіння. Апостол каже, що існують різні типи тіл, кожне з яких має свою гідність і вартість. Він хоче пояснити, що є усілякі види фізичного існування, і кожен має свої характеристики: антропологічні, тваринні чи астральні. Павло використовує ідею різних тіл з їхніми різними «славами» для витлумачення воскресіння. Далі у вв. 42–44 Павло говорить про чотири зміни, які відбудуться з тілом у воскресінні: тління – нетління, безчестя – слава, безсилля – сила, тваринне – духовне. Такі ж зміни стосуються ідеї двох Адамів, про яких Павло згадує в заключному вірші уривку, вони представляють осіб, які належать до двох цілком різних сфер: земної / душевної та небесної / духовної. Павло не каже, що нове людство існуватиме в новому місці, яке ми називаємо «небом», але радше, що воно походитиме з неба – звідти, де зараз перебуває Воскреслий Ісус у Своєму воскреслому та життєдайному Тілі.
Oratio (молитва)
«Бо не покинеш душі моєї в Шеолі і не даси Твоєму побожному уздріти зітління» (Пс 16:10).
Contemplatio (споглядання)
1 Кор 15 вимагає дуже уважного читання, адже Павло глибоко та аргументовано пояснює суть воскресіння. Кожне слово в цьому уривку вимагає доволі розлогого пояснення. Як запрошення до подальших роздумів хочу запропонувати одне порівняння, яке Павло вживає в сьогоднішньому уривку: «сіється тіло тваринне (σῶμα ψυχικόν / soma psihikon), а постає тіло духовне (σῶμα πνευματικόν / soma pnevmatikon)» (в. 44). Отож ми чуємо про тіло душевне (тваринне) та тіло духовне, а для грецького способу мислення фраза «тіло духовне» є протиріччям. Під впливом Платона греки дуже різко протиставляли дух і тіло як щось позитивне і негативне. Павло ж це поєднує. Чому? Тут є багато причин, тому наведу принаймні дві: 1) так апостол підкреслює благість усього сотвореного світу, бо згідно з навчанням книги Буття усе, що створив Господь, було добре!; 2) Павло хоче наголосити, що душевне тіло – це тіло, яке урухомлюється фізіологією (особа, яка функціонує тільки на фізіологічному / фізичному рівні); тіло духовне позначає особу, просякнуту Святим Духом, тобто йдеться про людину, життя якої скеровує Святий Дух. Отже, якщо ми пізнали Ісуса, то Його Дух живе в нас, а фізична смерть не має над нами остаточної влади, і ми воскреснемо для життя майбутнього віку…
[1] Коментар до уривку, розважання та споглядання основані на N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 308–313; N. T. Wright, The Resurection of the Son of God.Christian Origins and the Question of God. Vol 3, Fortress Press, Minneapolis 2003, P. 312–361.
Дякую
Дякую
Щиро дякую !??????
Дякую Вам! ?