Lectio (читання)
«Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом. 15. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в Того, Хто є Головою, – у Христа. 16. Кожне тіло, складене та споєне всякою в’яззю допомоги, згідно з відповідним діянням кожного члена, від нього бере зріст на будування самого себе в любові. 17. Отож кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більше не поводились, як поводяться погани, що ходять у марноті свого ума, 18. бувши запаморочені умом, далекі від життя в Бозі із-за свого неуцтва, що є в них, та через зачерствілість свого серця. 19. Вони, очманівши, віддали себе непогамованій розпусті, щоб з ненаситністю коїти всяку нечисть».
Коментар до тексту
Перші три глави у Посланні до Ефесян апостол Павло присвячує поясненню, що Бог зробив для нас в Ісусі Христі. У наступних трьох главах дізнаємося, як тепер нам усім цим жити. У цій другій половині послання Павло висловлює свої повчання про життя у Христі, вони об’єднані двома головними темами: єдність та святість. Апостол наголошує, що різноманітні дари, які Святий Дух щедро вилив християн, дані для того, щоб будувати Тіло Христове – Церкву та вистояти у боротьбі з різними спокусами. Зберігаючи єдність, Церква повинна зростати у святості – вчитися позбуватися старої людини та зодягатись у нову. Старе життя, яким жили колись вірні християнських громад, розташованих навколо Ефеса, треба назавжди залишити в минулому[1].
Meditatio (розважання)
«Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в Того, Хто є Головою, – у Христа». Нашим взірцем є Христос. Приклад Його життя надихає та окрилює. Дуже важливим є факт, що святість Ісуса не відштовхує і не лякає. Навпаки, Його Особа має вражаючий магнетизм. Коли Ісус просто мовчить, то навіть тоді притягує людей. Коли Він промовляє чи діє, то завжди вражає та захоплює щирих і простих серцем. Коли Ісус навчає, то завжди дає більше кожній особі, яка шукає Бога та сенсу життя. Інколи для тих, які надто зосереджені на собі і не здатні відкриватися на інших, Його слова надто вимогливі, але й вони є запрошеннями до справжньої свободи, до ширших горизонтів, до чогось більшого. Для тих, які вибрали і полюбили темряву, Христос є загрозою, але водночас єдиним найефективнішим шансом усе змінити.
Павло дуже глибоко пізнав Ісуса, і тому в кожному його листі можна зауважити велике бажання, щоб інші також відкрили усю повноту, глибину та вражаючу духовну красу Особи Христа. Раз і назавжди віднайшовши в Ісусі сповнення усіх обітниць, які Бог дав його батькам через патріархів та пророків, Павло прагнув, щоб інші люди також віднайшли у Христі справжнє та змістовне життя – життя, просякнуте вічністю. Саме тому він не хотів, щоб люди жили духовною інфантильністю та незрілістю, тобто щоб не були незрілими у вірі – в. 14 (пор. 1 Кор 3:1; Гал 4:3; 1 Сол 2:7; Євр 5) й постійно хиталися, немов від вітру, від різних фальшивих навчань, які зводили б їх з дороги.
Заохочуючи натомість до життя у правді та любові, Павло знав, що так він пропонує рецепт, як постійно перебувати у єдності з Христом і внаслідок цього зростати. Зростати в пізнанні Ісуса, Його любові. Зростати в наслідуванні Його життя, а відтак і в шляхетному та безкорисливому служінні ближнім. Усе це, на думку Павла, мало би сприяти зростанню Церкви, щоби в такий спосіб вічне просякало тимчасове, його скеровувало й облагороджувало.
Oratio (молитва)
«Право й справедливість – основа Твого трону, ласка й вірність ідуть перед Тобою» (Пс 89:15)
Contemplatio (споглядання)
У Посланні до Колосян апостол Павло пише: «Він раніш усього, і все існує в Ньому. 18. Він також Голова Тіла, тобто Церкви. Він – Начало, Первородний із мертвих, так, щоб у всьому Він мав першенство, 19. бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в Ньому, 20. і щоб через Нього примирити із Собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир Кров’ю Його хреста» (Кол 1:17–20). Нашу єдність із Христом, як і її відсутність, видно неозброєним оком. Вона або є, або ж її немає. А коли немає, тоді немає життя у правді та любові. Тоді є поділи, суперечки, ворожнеча, непотрібні змагання. Повсякчасно шукаймо єдності з Христом, щоб Його правда і любов були основою усіх аспектів нашого життя.
[1] N. T. Wright, M. F. Bird. The New Testament in Its World: An Introduction to the History, Literature, and Theology of the First Christians. London, Grand Rapids, MI: Zondervan Academic, SPCK 2019, P. 470.
Дякую щиро! ?
“…Христос є загрозою, але водночас єдиним найефективнішим шансом усе змінити.”❤️🙏
Дякую вам отче.