15-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Ісус посилає учнів на проповідь (Мк 6:7-13)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. 8. І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, − ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець; 9. щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі. 10. І говорив їм: “До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти. 11. А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов − на свідоцтво їм”. 12. Вони, вийшовши, проповідували покаяння 13. і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали».

Коментар до тексту

Уривок розповідає про те, як Господь посилає учнів на проповідь. Більше повчань Христа на цю тему можна знайти в Мт 10 та Лк 10. Основні акценти розповіді Марка такі: Ісус посилає учнів по двоє; ділиться з ними Своєю унікальною владою, яка уможливлює звільнення людей від усього, що нищить їхнє життя; вірші 8−10 говорять про те, що під час місії Ісус вимагає від них радикальної довіри; Христос також наперед говорить учням про труднощі, які на них чекають, і закликає не дивуватися, якщо їхню проповідь не прийматимуть; основне у місії – урочисте проголошення (ἐκήρυξαν ἵνα μετανοῶσιν) покаяння. Варто зауважити, що мова оригіналу говорить про смиренне проголошення, а не моралізування чи зверхнє повчання.

Meditatio (розважання)

«Вони, вийшовши, проповідували покаяння». Проповідувати покаяння грецькою звучить як «ἐκήρυξαν ἵνα μετανοῶσιν / ekiryksanmetanoosin». Дієслово «κηρύσσω / kirysso/ кірюссо» дослівно означає «проголошую», «урочисто звіщаю». Звідси, до речі, й походить усім відомий термін, який окреслює проповідь ранньої Церкви, – «κήρυγμα / kerygma / кериґма». Слово «metanoia / метаноя» дослівно означає «переміна думки, переміна мислення, зміна способу життя, покаяння». Вислів «проповідувати покаяння» сучасною мовою можна приблизно передати твердженнями: «радісно проголошувати переміну мислення», «урочисто запрошувати до повернення до власної гідності, закликати до зміни життя», тобто з усією повагою до людини проголошувати: «ти створений (-на) для більшого, для кращого…», «ти заслуговуєш на краще життя».

Христос послав Своїх учнів та дав їм владу (силу, благодать) проповідувати і зціляти. Вони були покликані свідчити та діяти силою Його благодаті, Його любові. Наслідуючи поведінку Ісуса, вони мали відкрити перед людьми, загнаними гріхом у прерії життя, нові Божі горизонти, нові можливості, адже Христос у найбільших грішниках, яких усі ненавиділи, бачив хай і заблуканих, але Божих дітей.

Перший трагічний момент у нашій місії настає тоді, коли забуваємо, що «ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса» (2 Кор 4:5). Іншою бідою стає заміна проголошення та свідчення моралізаторством. Лише зберігаючи живий зв’язок із Христом, можемо уникнути цих двох небезпек і сприяти поширенню Доброї Новини та преображенню світу навколо…

Oratio (молитва)

Ісусе, дай мені дар постійної пам’яті, що я є посланий… Дай розуміння, що як християн я нічого не вартую, якщо не маю зв’язку з Тобою, і тільки від Тебе можу навчитися, як треба свідчити і жити…

Contemplatio (споглядання)

Кожен день та кожна життєва ситуація є нагодою або для проголошення Доброї Новини та служіння, або для моралізування та базікання…