15-й тиждень після П’ятдесятниці. Четвер. Помноження хлібів (Мк 6:30−45)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли Йому про все, що робили й чого навчали. 31. Він їм і каже: Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту, та й відпочиньте трохи”. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити. 32. І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні. 33. Але бачили їх, як вони відпливали, і багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх. 34. Вийшовши, Ісус побачив силу народу й змилосердився над ними, були-бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І Він навчав їх чимало. 35. А коли була вже пізня година, приступили до Нього Його учні й кажуть: Місце самотнє тут, та й час уже пізній. 36. Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось з’їсти. 37. А Він у відповідь їм: “Дайте ви їм їсти”. Ті Йому й кажуть: “Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?” 38. Він же й каже їм: “Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться”. Розвідались вони й кажуть: “П’ять, ще й дві риби”. 39. Тоді Він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку. 40. І посідали гуртками по сотнях та півсотнях. 41. Узяв Він п’ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби і став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма. 42. І їли всі й наситились. 43. І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби. 44. Тих же, що їли хліби, було п’ять тисяч чоловік! 45. І відразу ж спонукав Своїх учнів сідати в човен і плисти поперед Нього на той бік до Витсаїди, поки Він відпустить народ. 46. Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись».

Коментар до тексту

Розповідь у сьогоднішньому читанні відлунює до події з книги Виходу. Бог у неймовірний спосіб діє посеред знедоленого та потребуючого люду. Чудо помноження хлібів − єдине, про яке розповідають усі чотири євангелисти (Мт 14:13–21; Мр 6:30–44; Лк 9:10–17; Йо 6:1–14). У попередньому уривку Марко згадує про Ірода Антипу, який на одному з бенкетів стяв голову Йоанові Хрестителеві (Мр 6:14–29), а в цьому уривку йдеться про іншого Царя, Який влаштував бенкет для всіх людей – не тільки для вельмож. Трохи далі в тексті той самий Цар, Який є Добрим Пастирем Своїх овець (в. 34; пор. Єз 34), скаже про Себе: «Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служити, лише щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох» (Мр 10:45). Отже, сьогоднішній уривок про іншого Царя й іншу трапезу, які дають відчуття приходу нового типу царства – Царства, у якому Бог служить Своєму творінню для того, щоб це творіння – я і ти – були дітьми свободи, які усвідомлюють свою справжню гідність.

Meditatio (розважання)

«Дайте ви їм їсти». Ці слова звучать ніби просто і зрозуміло, але в контексті того, що відбувається, є просто неймовірними, адже голодних і потребуючих надзвичайно багато. Не дивно, що учні реагують не відразу, точніше, не відразу правильно відповідають на Боже прохання, бо спочатку шукають людських розв’язок, тому на слова Ісуса відповідають запитанням: «Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?» Опісля Ісус починає звертати їхню увагу на те, що вони все-таки мають що дати. Це, звичайно, мізер, але вони його мають, і це саме те, що потрібно Богові для чуда. Решта Він зробить Сам, але для початку учні повинні зробити свій внесок. Цей внесок може бути дуже малим, але повинен бути щирим і містити все, чим володіють учні. Учні сказали, що мають п’ять хлібів і дві риби. Видається, вони повелися щиро й були готові віддати все, бо Ісус більше нічого не запитував, а повелів розсадити людей на землі. Далі почалося щось неймовірне…

Дуже важливо, що учні не залишили собі навіть найменшої частини й не торгувалися з Ісусом. Вони були готові і здатні поділитися тим, що мали. І саме це було потрібно Богові. Для чуда не треба чогось надзвичайного з боку людини, лише повірити у слова Ісуса, навчитися довіряти Його чудовим запрошенням та пропозиціям. Бог дає безліч порад, які можуть стати розв’язкою численних складних життєвих ситуацій, але чомусь Божі слова часто видаються нам такими банальними, що ми не наважуємося ними жити. Потім докладаємо безліч зусиль, виснажуємося й ходимо навколо замість того, щоб іти простими дорогами щирості та довіри.

Oratio (молитва)

«Господи, Боже наш, яке предивне Твоє ім’я по всій землі! Ти возніс славу Свою вище неба. 3. З уст дітей і немовлят учинив Єси хвалу супроти Твоїх супостатів, щоб угамувати ворога й бунтаря. 4. Коли на небеса спогляну, твір Твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив Єси, 5. то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. 6. Мало чим зменшив Єси його від ангелів, славою й честю увінчав його» (Пс 8:2–6).

Contemplatio (споглядання)

Слова Ісуса мають велику силу – це слова істини і благодаті. Важливо навчитися належно на них реагувати, і тоді Бог зможе діяти серед нас у Свій звичний спосіб − так, як може й повинен діяти Бог.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *