12-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Наполеглива молитва (Мт 20:29−34)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Коли вони виходили з Єрихону, йшло за Ним багато народу. 30. Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: “Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!”. 31. Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!”. 32. Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: “Що бажаєте, щоб учинив Я вам?”. 33. Вони кажуть Йому: “Господи, щоб очі нам відкрилися”. 34. Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно ж прозріли й пішли слідом за Ним».

Коментар до тексту[1]

Попри значні небезпеки, які чигали на таких дорогах, як та, що вела з Єрихона до Єрусалима (пор. Лк 10:30), багато жебраків просили милостині в паломників, які прямували до Святого Міста святкувати Пасху. Серед них − два сліпці, які дивним чином визнають в Ісусі Месію з Давидового роду. Цей епізод − останній перед прибуттям Ісуса до Єрусалима і творить певний смисловий контраст із поведінкою релігійних провідників народу: сліпці впізнають в Ісусі Того, про Кого книжники й фарисеї часто говорять і на Кого палко чекають, але нездатні розпізнати. Ісус у звичній для Нього манері виявляє турботу й увагу до відкинутих суспільством та соціально незахищених людей – їхнє ревне благання не стало криком у порожнечу. Отримавши досвід зцілення, сліпці «пішли слідом за Ним» – у перших трьох Євангеліях цей вислів є технічною формулою, яка вказує на поставу учнів, і тут знову зауважуємо контраст із релігійною елітою народу.

Meditatio (розважання)

«Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: “Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!». Обоє сліпих прохачів проголошують ідентичність та владу Того, Кого благають про допомогу (в. 30). Вони впевнено декларують, що Ісус є Сином Давида – законним Правителем у Божому Царстві (Мт 1:1; 15:22; 21:9), а також смиренно визнають потребу в милосерді Ісуса (пор. Мт 5:7). У Мт 6:2−4 під милостинею мається на увазі акт милосердя. Отже, ці двоє усвідомлюють, що їхнє майбутнє залежить лише від ласки Ісуса, а не якихось їхніх зусиль чи обставин життя.

Сліпці не дозволяють іншим людям відволікти їх від прохання до Ісуса чи заглушити їхнє благання (в. 31). Натовп, який слідував за Ісусом (Мт 20:29, 31; пор. 8:1; 19:2), не хотів, щоб ці нещасні привернули Його увагу – вони мали свої питання до Нього, передовсім про те, коли Він встановить Царство для Ізраїлю (Мт 21:9), і зовсім не розуміли, що Боже Царство приходить насамперед до слабких, убогих та відкинутих (Мт 20:28; пор. 19:13). Однак тверда віра стражденних у силу Ісуса була сильнішою за незадоволення та зацитькування натовпу (пор. Мт 8:7; 15:24−26).

Співчуття та милосердя Ісуса, про яке якимось чином довідалися сліпці, було остаточною мотивацією для їхніх дій (в. 34). Бог знає про біль у житті Своїх людей, тому Ісус постійно чинить діла милосердя (пор. Мт 6:8; 9:36; 14:14; 15:32).

Розповідаючи цю дивовижну історію про ревну молитву стражденних та блискавичну дію Божого милосердя в Ісусі Христі, Матей сигналізує, що ті, які отримали великі Божі дари, повинні наслідувати Ісуса – ставати Його учнями (в. 34), і коли євангелист говорить про слідування за Ісусом, то завжди має на увазі слідування як учнів (Мт 8:19, 22; 19:21), яке в контексті Євангелія означає також і хресну дорогу (Мт 20:17−28).

Oratio (молитва)

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного (грішну)…

Contemplatio (споглядання)

Приклад ревного та довірливого благання сліпців на узбіччі Єрихонської дороги в пізнішій християнській традиції став одним із зразків для практики, відомої під назвою «Ісусова молитва» («Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного (грішну)»). На перший погляд, ця молитва дуже проста (Ісус навчав не бути надто велемовними під час молитви і не говорити зайвого – Мт 6:7), але згідно з навчанням Отців Церкви у ній криється усе Євангеліє – уся правда про Бога, Його ставлення до нас та наше до Нього. На сьогодні існує доволі багато літератури на цю тему, у якій ті, які практикують Ісусову молитву, діляться своїм безцінним досвідом Божої любові, який вони отримали завдяки тривалому вправлянню у ній. Для тих, хто хоче навчитися жити в усвідомленні постійної Божої присутності та поглиблювати з Ним свої стосунки, вартує прочитати бодай одну з таких книг і відважитися на свою внутрішню подорож із Богом, Який бачить наше серце і милосердно відповідає на наші благання…

---

[1] Деякі думки в коментарі до тексту та розважання основані на C. S. Keener. The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary. Grand Rapids, MI; Cambridge, U.K.: Wm. B. Eerdmans Publishing Co. 2009, P. 488−489.