12-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Радість Євангелія (Мк 1:9−15)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Тими днями прийшов Ісус із Назарета, що в Галилеї, і був хрещений Йоаном у Йордані. 10. І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що, як голуб, сходив на Нього. 11. І голос ізлинув з неба: “Ти єси Син Мій любий, у Тобі Моє уподобання”. 12. І відразу Дух повів Його в пустиню, 13. і Він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірами, а ангели Йому служили. 14. А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, 15. кажучи: “Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію”».

Коментар до тексту

Якщо Матей та Лука на початку своїх Євангелій присвячують по дві глави розповідям про дитинство Ісуса, а потім ширше описують події, які передують Його прилюдному служінню, то Марко значно коротше згадує про хрещення Ісуса і ще лаконічніше повідомляє про Його спокушування в пустелі, арешт Йоана Хрестителя та початок прилюдної діяльності Божого Сина. Унікальність проголошення Марка полягає саме в тому, що скромний тесля з Назарета (Мк 6:3) є водночас і любим Божим Сином (в. 11), життям Якого провадить Божий Дух (в. 12), щоб усім людям привернути гідність Божих синів і доньок. Читаючи Євангеліє, тобто Добру Новину, Марка до кінця, ми з подивом відкриваємо для себе, що сила цієї новини полягає в невимовній любові та вірності Божій, про яку звіщали пророки, і яка у всій повноті виявиться у Страстях та Воскресінні Ісуса, через які ми отримуємо можливість нового життя.

Meditatio (розважання)

«Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію». Обітниці, дані Авраамові (Бут 12:1−3), а потім повторені Богом через багатьох праведників та пророків Старого Завіту, нарешті знаходять своє сповнення в Ісусі з Назарета. Бог приходить до людей в людськім тілі сільського теслі. Приходить тоді, коли Свята Земля окупована римлянами, а римський імператор уважає себе спасителем світу та божим сином. Боже Царство – Боже правління починається зі слів надії та заклику відкрити свої серця для Бога, очистити їх від усякого непотребу, щоб Господь міг почати Своє царювання саме з глибин людського єства – наших сердець.

Перші вісім глав у Євангелії від Марка уважний читач (-ка) будуть спостерігати за надзвичайною діяльністю Ісуса з одним важливим запитанням: «Хто є Ісус?». Біля Кесарії Филипової Петро від усіх апостолів дасть відповідь, яка висітиме в повітрі від перших віршів розповіді Марка: «Ісус є Христос, тобто Божий Помазаник» (Мк 8:29). У наступних главах Ісус почне відкривати учням суть Свого месіанського служіння як страждаючого Месії (8:31−33; 9:30−31; 10:32−34). Кульмінація служіння Того, Який прийшов не щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати Своє життя як викуп за багатьох (Мк 10:45), описана в Мк 14−16 – тут читаємо про Страсті та Воскресіння Ісуса.

Марко хоче поділитися з кожною людиною, що в такий спосіб прийшло на землю Боже Царство. Перед Страстями і Воскресінням сила цього Царства виявлялася у словах та діях Ісуса. Саме тому євангелист запрошує до покаяння, щоби Царство могло перемінити і наше життя. Грецьке дієслово μετανοέω / metanoeo, яке використовує Марко, так і іменник μετάνοια / metanoia, означають серйозну переміну мислення, серця, поведінки та цілого життя. Потрібно очистити з серця та розуму все, що не є Божим, усе, що нас обтяжує і ранить, та з вірою прийняти Євангелію – Добру Новину, у якій криється невимовна цілюща благодать, явлена через Страсті та Воскресіння Божого Сина – Ісуса Христа. Цей незбагненний вияв Божої Любові є глупотою для світу, а для тих, що хочуть спастися, – Божою мудрістю і Божою силою (пор. 1 Кор 1:22−25).

Oratio (молитва)

«Ти єси Бог мій, і я дякую Тобі, о Боже мій, Тебе я буду возносити» (Пс 118:28).

Contemplatio (споглядання)

Кожна охрещена особа покликана благовістувати світові Добру Новину. Для цього дуже важливо постійно зростати у: 1) пізнанні суті Доброї Новини через щоденне читання Святого Письма, роздуми над ним та його вивчення; 2) особистому очищенні серця та постійній переміні власного життя згідно з Євангелієм; 3) щоденному засвідченні християнської любові, яка викликала б у людей такі запитання, які вимагали б нашого проголошення таїнства нового життя в Ісусі Христі.