11-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Божа відповідь на людську жорстокість (Мт 23:29−39)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та оздоблюєте нагробники праведних, 30. і виговорюєте: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крови пророчої. 31. Ви таким чином самі признаєтеся, що ви сини тих, які пророків убивали. 32. Доповнюйте й ви мірку батьків ваших! 33. Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? 34. Тому-то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких із них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете у ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, 35. щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови праведного Авеля до крови Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником. 36. Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід! 37. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, але ви не бажали! 38. Ось дім ваш лишиться вам порожній. 39. Кажу-бо вам: Ви не побачите Мене віднині, доки не скажете: Благословен Той, що йде в ім’я Господнє!».

Коментар до тексту

Слова Ісуса в цьому уривку − частина Його промови проти спотвореної духовності книжників і фарисеїв, яка займає цілу 23-тю главу в Євангелії від Матея. У зверненні Ісуса, в якому Він викриває лицемірство та подвійні стандарти духовних провідників народу, сім разів звучить болісний вигук «горе вам» (починаючи з в. 13), за допомогою якого Христос вказує на найбільші хиби та суперечності їхніх духовних практик. Саме у цьому тексті маємо останній вигук «горе вам», яким Ісус засвідчує, що книжники та фарисеї, як і їхні батьки впродовж історії, описаної у Старому Завіті, відповідальні за смерть усіх праведників у народі. Для підсилення цієї думки Ісус використовує т. зв. меризм – фігуру мови, яка послуговується кінцевими фактами в якійсь історії чи ряді тверджень, щоб у такий спосіб підкреслити усю цілість: у Біблії першою вбитою особою був Авель (Бут 4:8,10), а останньою в єврейському каноні Святого Письма – Захарія (який у стародавній традиції міг бути відомий під різними іменами – 2 Хр 24:20−22). Завершується уривок плачем Ісуса над Єрусалимом (вв. 37−39), який тематично випливає з проголошення сьомого вигуку «горе вам» (вв. 29−36). Пригадуючи відкинення Божих пророків у минулому, Ісус оплакує небажання Його народу покаятися та повірити в Нього і, можливо, пророкує знищення Єрусалима, яке сталося 70-го року[1].

Meditatio (розважання)

«Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, але ви не бажали!». У молитовному зверненні до Бога цар та псалмопівець Давид благав: «Яви Твою предивну милість, Ти, що від ворогів рятуєш тих, хто прибігає під Твою десницю. 8. Хорони мене, як зіницю ока, сховай мене в тіні крил Твоїх 9. від грішників, які на мене насідають» (Пс 17:7−9). Не тільки Давид просив допомоги, але Бог сам часто її пропонував, найповнішою мірою в Ісусі Христі, однак, на жаль, духовно засліплений народ, який дав себе звести сліпим проводирям (Мт 23:16−17, 19, 24), не бажав прийняти Божий захист та допомогу (в. 37).

Духовне засліплення та заскорузлість серця не дали змоги провідникам народу критично осмислити основоположні у стосунках із Богом речі. В іншому псалмі Давид каже: «Справедливість Твоя, як Божі гори, суди Твої, немов глибока безодня; людину й скотину, Господи, спасаєш. 8. Яка дорога, о Боже, Твоя ласка: людські сини під захист крил Твоїх прибігають. 9. Насичуються ситтю дому Твого, потоком солодощів Твоїх їх напуваєш. 10. Бо в Тебе джерело Життя, у Твоїм світлі побачимо світло» (Пс 36:7−10).

Майже за сімсот років до цих сповнених болем слів Ісуса пророк Ісая сказав: «Як реве лев або левеня над здобиччю своєю, і хоча б ціла юрба пастухів зібралася проти нього, крику їхнього не боїться, галасу їхнього не страхається, так Господь сил зійде воювати на гору Сіон і на його пагорб. 5. Як птахи, що літають, розпростерши крила, так Господь сил захистить Єрусалим; захистить, визволить, пощадить і врятує. 6. Вернітесь, о сини Ізраїлю, до Того, проти Кого ви так дуже збунтувалися!» (Іс 31:4−6). Господь справді зійшов на Сіон, але у спосіб, який духовні провідники народу тоді не змогли відчитати. У Сіонській горниці, напередодні Своїх славних Страстей і Воскресіння, Він дав учням Таїнство Причастя Свого Тіла і Крові, щоби вказати, як відбудеться перемога в цій духовній війні, а також скріпити нас у боротьбі Своєю силою, яку зможемо прийняти завдяки вірності Богові та цілковитій любові. Саме через Свої Страсті та Воскресіння Господь сповнив те, про що пророкував Ісая, – як птахи, що літають, розпростерши крила, так Господь захистив, визволив, пощадив і врятував (Іс 31:5).

Oratio (молитва)

«Ти – захист мій, Ти збережеш мене від скрути, огорнеш мене радістю мого спасіння» (Пс 32:7).

Contemplatio (споглядання)

Добра Новина полягає в тому, що Бог не знеохочується нашою глупотою, впертістю та затверділістю серця. Наша невірність та арогантність не змінюють Його вірності та великодушності. Він може розв’язати найзаплутаніші клубки та вивести з найскладнішого глухого кута. Для того, щоб це сталося, Господь потребує тільки одного – нашого покаяння та визнання потреби в Його захисті та спасінні…


[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 23:29−39.

4 коментарі до “11-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Божа відповідь на людську жорстокість (Мт 23:29−39)”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *