10-й тиждень після П’ятдесятниці. Вівторок. Джерело та суть влади Ісуса (Мт 21:23−27)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«А коли Він увійшов у Храм і почав навчати, прийшли до Нього первосвященники і старші народу й мовили: “Якою владою Ти це чиниш? Хто Тобі дав цю владу?”. 24. Ісус у відповідь сказав їм: “Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви Мені на неї відповісте, то і Я вам теж скажу, якою владою Я творю це. 25. Йоанове хрещення звідки було? З неба чи від людей?”. Вони почали розмірковувати між собою: “Якщо ми скажемо: З неба, то Він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього? 26. А скажемо, що від людей, – страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка”. 27. Тож вони відповіли Ісусові: “Не знаємо”. Тоді й Він мовив їм: “То і Я вам не скажу, якою владою Я творю це”».

Коментар до тексту

Зважаючи на акцію Ісуса у Храмі (Мт 21:12−17), «первосвященники і старші народу» запитують про джерело авторитету і влади Ісуса. Будучи лицемірними популістами, провідники народу насправді не хотіли чути відповіді, але пробували представити Ісуса в поганому світлі й при цьому боялися розлютити народ. Часто вони говорили те, у що самі не вірили, але що визнавали інші: «“Учителю, – кажуть ті, – ми знаємо, що Ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя”» (Мт 22:16). Саме тому Ісус відверто викривав їхнє подвійне дно: «Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого Мене спокушаєте, лицеміри?”» (Мт 22:18). Тому, у відповідь запитуючи первосвященників і старших про Йоана Хрестителя, Ісус таким чином засвідчує, що поділяє ту саму владу, що і Його Предтеча Йоан (Йо 21:25, 32)[1]. Дії Ісуса та хвала людей вказували на Його Божественний авторитет, які Його опоненти вперто не хотіли визнавати.

Meditatio (розважання)

«То і Я вам не скажу, якою владою Я творю це». Особи, які запитують Ісуса про джерело Його влади, насправді не готові визнати владу Бога над собою та дуже спотворено розуміють саму суть Божої влади та дорученого їм служіння. Влада, яку вони отримали від Бога, підживляла їхнє еґо та непомірні амбіції, але не наснажувала їхнє смиренне та терпеливе служіння. Влада та авторитет Ісуса мали Божественну природу і настільки шляхетне та неймовірне застосування, що це просто не вміщалося в їхні кліше: «Син Чоловічий прийшов не для того, щоб Йому служили, але послужити й дати життя Своє на викуп за багатьох» (Мт 20:28; пор. Мк 10:45). Божа влада – Боже правління − Царство Боже / Небесне − виявляється у смиренному служінні Бога Своєму творінню, аж до хресної смерті Божого Сина – Ісуса Христа.

Страсті та Воскресіння Ісуса є кульмінацією реалізації цієї незвичайної та життєдайної влади. Саме тому до переслідуваних християн у римській провінції Мала Азія апостол Йоан Богослов писав, що справжнє життя вони отримують не через владу кесаря, а завдяки Божій владі, яка у повній величі і славі виявилася через відкупительну Смерть та славне Воскресіння Ісуса: «Благодать вам і мир від Того, Хто єсть, і Хто був, і Хто приходить; і від сімох духів, які перед престолом Його, 5. і від Ісуса Христа, що є Свідок вірний, Первісток із мертвих і Володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших Кров’ю Своєю 6. і зробив нас царством священників Богові й Отцеві Своєму, Йому слава і влада на віки вічні! Амінь» (Од 1:4−6); «І всяке створіння – на небі і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, – чув я, казало: “Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві – благословення і честь, і слава, і влада на віки вічні”» (Од 5:13); «І я почув голос могутній, що говорив на небі: “Нині настало спасіння і сила, і Царство Бога нашого, і влада Христа Його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч”» (Од 12:10).

Реалізувати цю владу, яка дарує нове життя, Ісус доручив апостолам та їх наступникам, аж поки Він у славі знову не прийде на землю: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. 19. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, 20. навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28:18−20).

Oratio (молитва)

Бо Твоє є Царство, і Сила, і Влада, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь!

Contemplatio (споглядання)

Ні релігійні провідники народу, ні Понтій Пилат насправді не були готові чути правду про джерело влади Ісуса, бо інакше мусіли би прямо визнати, що не хочуть схилитися перед її авторитетом, як і не хочуть зігнути коліна своїх сердець перед Господом і Вседержителем Вселенної. Неприйняття влади Бога над собою спонукає багатьох владних мужів до сваволі та жорстокості. Наша християнська місія, з-поміж іншого, полягає у тому, щоб свідчити інший тип влади, яка виявляється у відповідальному, мудрому та справедливому правлінні, а також у наснаженому служінні ближнім силою та прикладом Господа нашого Ісуса Христа…

---

[1] C. S. Keener. The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary. Grand Rapids, MI; Cambridge, U.K.: Wm. B. Eerdmans Publishing Co. 2009, P. 506−507.