Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу 2. і спитали: «Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись.» 3. Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. 4. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися. 5. Вони йому сказали: «У Вифлеемі Юдейськім, бо так написано пророком: 6. І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля.» 7. Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з’явилась, 8. і відіслав їх у Вифлеем, кажучи: «Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов йому вклонитись.» 9. Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. 10. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. 11. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро. 12. І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій.
Дванадцять віршів другої глави Матея… Читаю й відчуваю, що швидше ніж розум реагує серце. Щоб бодай трохи усвідомити грандіозність новини, яка міститься тільки в одному першому вірші, потрібно перепустити через серце всі події, які криються в Біблійній історії Старого Завіту… «Коли Ісус народився в Вифлиємі» (Мт 2, 1)… Те, що не можна собі уявити, й про що багато людей навіть не мріють, справді сталося. Щоб це почати усвідомлювати, потрібно прийти до храму, сісти, й уподібнившись до Пречистої Діви Марії та пастушків, – дивитися на ясла й красу та символізм богослужінь, слухати літургійні та біблійні тексти, розважати над побаченим й почутим, щоб вкінці звільнивши серце від страхів та сумнівів цілим своїм єством прославляти воплоченого Бога (пор. Лк 2, 19 – 20: Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. 20 . А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули йбачили, так, як їм було сказано).
Дванадцять віршів Євангелія празника Різдва розповідають дуже багато – їх можна порівняти до ікони. Пропоную кілька основних штрихів, які допоможуть сфокусувати нашу увагу на головних тематичних лініях та спонукатимуть до більших рефлексій в цьому благодатному часі.
Подія
Бог стає людською дитиною в маленькій країні, звичайному містечку, в яслах… Ім’я младенця підкреслює його місію – в єврейській мові Ісус означає «Ягве спасає». Опис мудреців, яких Бог веде за допомогою надприродного знамення, викликає згадку про те, як Бог вів свій народ через пустиню в хмарному стовпі та вогняному стовпі (Вих 13,21 – 22). Тут Бог провадить язичників, до Світла, яким є Його Син. Вісім століть перед цією подією пророк Амос сказав: «Чи ж ви мені не як кушіїв діти, о діти Ізраїля, – слово Господнє? Чи ж я Ізраїля не вивів з Єгипетського краю, і філістимлян із Кафтору та арамійців із Кіру?» (Ам 9, 7). Всі люди на землі діти одного Бога – Він «прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19, 10), «втерти кожну сльозу з очей їхніх» (Одкр 21, 4) та щоб бути «усім в усьому» (1 Кор 15, 28)…
Реакція
Мудреці дуже раділи, коли побачили зорю. Ці язичники старанно шукали Христа; Ірод планував Його вбити; священики залишались байдужими; книжники, які знали, де народиться Месія, на цю подію просто не зреагували; оскільки пізніше спадкоємці цих єрусалимських провідників будуть вимагати розправи над Ісусом (Мт 26, 3 – 4,57), то Матей правдоподібно хотів показати, якою тонкою є межа, яка відділяє байдужість до Ісуса, від співучасті в Його розп’ятті; народ в Єрусалимі був стривожений. Таке різне відношення було передвістям того, як Месію прийняли в Ізраїлі, та як Його приймають по сьогоднішній день…
Дари
Золото – символ божества та слави. Воно свідчить про сліпучу досконалість Божественної Особи Ісуса. Ладан – це натирання, косметичний засіб; він вказує на аромат життя безгрішної досконалості. Смирна – гірка трава; вона передвіщає страждання, які перетерпить Ісус, коли візьме на Себе гріхи світу. Ісая передбачив, що язичники прийдуть до Месії з дарами, але згадав тільки золото й ладан (пор. Іс 60, 3 – 7), оскільки говорив про Його другий прихід в силі та славі. Тоді не буде смирни, тому що Він вже не буде страждати. Матей згадує про смирну бо має на увазі перший прихід Христа.
Сьогодні можемо дати Богові тільки те, що Він сам бажає – своє серце (пор. Прип 23, 26), щоб Він учинив нас Своїм храмом (пор. 1 Кор 3, 16 – 17), та обдарував повнотою життя (пор. Йо 10, 10)…
Повернулися іншою дорогою
Увісні мудреці отримали одкровення від Бога, щоб не повертатися до Ірода й слухняно вернулися до дому іншою дорогою. Той хто по-справжньому зустрівся з Христом, ніколи не повертається до свого попереднього життя тією самою дорогою. В нашому житті є зустрічі, які розділяють наше життя на «життя до» та «життя після». Євангелисти запрошують нас у часі цьогорічного празника Різдва відважно пуститися в дорогу, щоб зустрітися з воплоченим Богом – Ісусом Христом, котрий є хлібом життя (Йо 6,35), світлом для світу (Йо 8,12), дверима для овець (Йо 10, 7) та добрим пастирем (Йо 10, 11), воскресінням і життям (Йо 11,25), дорогою, правдою й життям (Йо 14, 6), а також виноградиною, з котрої ми як галузки можемо черпати соки життя (Йо 15,1;5).
