І відказав йому один з народу: «Учителю, привів я до Тебе сина мого, що має німого духа, 18. і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів Твоїх, щоб його вигнали, та не змогли.» 19. Він же у відповідь каже їм: «О роде невірний! Доки Я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до Мене.» 20. І привели його до Нього. Скоро дух угледів Його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися. 21. Спитав же його батька: «Скільки часу, як це йому сталося?» – «З дитинства», – відповів той. 22. «І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним.» 23. Ісус же каже йому: «Щодо того – якщо можеш – то все можливо тому, хто вірує.» 24. І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: «Вірю, поможи моєму невірству!» 25. Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: «Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього.» 26. І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: «Вмер він.» 27. Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. 28. Коли ж увійшов у дім, то учні Його питали Його насамоті: «Чому ми не могли його вигнати?» 29. Він відповів їм: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом.» 30. Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і Він не хотів, щоб будь-хто знав. 31. Навчав бо Своїх учнів і казав їм: «Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне.»
Кілька місць в цьому уривку інколи викликають не розуміння читачів й тому перед тим, як сказати про головне значення цієї розповіді, дозволю собі коротко їх прояснити.[i]
Слова батька про те, що німий дух, як тільки вхопить його сина “кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє” (в.18) часто пояснювали, що опис хвороби хлопця виглядає більше подібним до епілепсії ніж до одержимості демоном, особливо беручи до уваги той факт, що такий стан триває з дитинства (в.21). Чи цей вірш справді ілюструє незнання медичного діагнозу? Очевидно, що в давнину не розуміли причин епілепсії, й без сумніву багато хто такі симптоми пояснював одержимістю. Однак не має причин думати, що епілепсія й одержимість демонами не могли збігатися в часі, чи, що одержимість демоном не могла виявлятися симптомами подібними до епілептичних. Той факт, що хлопець відразу затрясся, як тільки побачив Ісуса (в.20), вказує саме на одержимість.
Вислів Ісуса “все можливо тому, хто вірує” (в.23), останніми роками дуже часто розуміють неправильно, оскільки дехто вірить, що він проголошує т. зв. Євангеліє успіху / процвітання (prosperity gospel, знане також як positive confession), чи як його іронічно називають “name-it-and-claim-it gospel”. Важливо, однак, розуміти, що контекст уривку не говорить про здобуття майна. Основною темою, натомість, є питання віри, котра уможливлює звільнення та спасіння.
В деяких читачів через слова Ісуса”Німий та глухий душе“(в.25) часом складається враження, що Ісус описує демона як глухого та німого. Проте, текст виразно каже, що демон чув наказ Ісуса вийти з хлопця, й сильно закричав залишаючи його. Таким чином демон сам не був глухий та німий, але спричинював глухоту та німоту в хлопця, а Ісус звертається до демона в такий спосіб, з огляду на те страждання, яке він приносив хлопцеві.
“Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою [та постом]” (9:29): чи Ісус має на увазі, що є різні види демонів, й деяких з поміж них важче вигнати ніж інших? Ісус може, й водночас не може, саме це мати на увазі. Можливо однак, що радше ніж існують різні види демонів, деякі є просто сильнішими від інших, й тому їх важче екзорцизмувати (заклинати й виганяти).
[та постом] (9:29) Брюс Метцгер (Bruce Metzger) відзначає, що в ранній Церкві був досить сильний наголос на пості, й слова “та постом” [kai nēsteia] є т. зв. глосою (заміткою на полях тексту Євангелія), котру знаходимо в більшості варіантів тексту, й котра відтак стала присутня в деяких сучасних перекладах. Декотрі варіанти рукописів, однак, не мали цієї вставки (Олександрійський та Західний варіанти тексту – Alexandrian and the Western types of text). Подібний додаток було зроблено також в 1 Кор 7:15. Сучасні критичні видання Нового Завіту грецькою мовою (Nestle-Aland 28, The Greek New Testament: SBL Edition), не подають в тексті згадки про піст, однак згадують про неї в критичному апараті (місце в котрому згадані варіанти різночитань, вставок та опущень в наявних на сьогодні манускриптах).
Що хотів підкреслити євангелист Марко, розповідаючи нам про цей випадок з життя Ісуса? На мою думку, можна зупинитися принаймні на трьох важливих моментах.
По перше, як можна побачити зі слів в Мк 9:19, фундаментальною проблемою людей котрі зустрічалися з Ісусом (опонентів Ісуса, духовно поневолених / пригноблених, та навіть учнів) була їхня, або слабка віра, а бо й цілком невіра (пор. Мк 6:6; 9:23). Гіркі слова Ісуса (О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму?) відлунюють ехом проповіді старозавітних пророків (пор. Втор 32:5,20; Іс 6:11; Єр 5:21-22)
Другий важливий момент. У вв. 9:22б-24 бачимо, що батько просто шукає допомоги завдяки чудесній силі Ісуса: “Якщо можеш, поможи нам”. Ісус поправляє слова батька, закликаючи його довіритися Богові, й той негайно ісповідує, що увірував, але водночас визнає свою духовну слабкість й закликає Ісуса створити в ньому серце, котре зможе вірити більш твердо та рішуче: “Вірю, поможи моєму невірству!”
І третє. У вв. 9:28-29 вирізняється запитання учнів: “Чому ми не могли його вигнати“. Окрім браку розуміння (8:17-18,21; 9:5), учням бракує також здатності сповнити ту місію, котру поклав на них Ісус (6:7,13; 9:18). Іхня невдача (навіть провал) є нагодою для Ісуса, щоб заохотити їх до більшої молитви (пор. 4:10; 7:17; 10:10), маючи на увазі той факт, що більше часу та зусиль в молитві (а відтак і більш тіснішому товаристві з Богом) провадить до зростання у вірі (довіри до Нього).
В багатьох обставинах життя, наша
віра часто виявляється не менш слабкою. Як не дивно, але нерідко це трапляється
з тими, котрі вважають, що входять в “тісніше коло учнів”. Тема учнівства відіграє дуже велику роль в Євангелії від
Марка. Слова батька “привів я до
Тебе сина мого” вказують на те, що батько думав знайти Ісуса там де
були Його учні. Так само і в наш час приходячи з своїми потребами до учнів
Ісуса, люди як правило сподіваються на подібну зустріч…
Відтак для того, щоб насправді бути учнями через котрих інші зможуть
зустріти Господа, сам Ісус словами сьогоднішнього Євангелія запрошує нас до
молитви (котра насамперед є діалогом, й тому, також важливо слухати Ісуса через
Св. Писання) та проведення часу разом з Ним, щоб краще Його пізнати й відтак
бути спроможними не тільки на більшу довіру до Нього, але й на більш ефективне
свідчення. Покаянний Канон Св. Андрія Критського, котрий будемо молитися в
середу п’ятого тижня Великого посту, є однією з таких прекрасних нагод для
більшої молитви, глибшого розважання та тіснішої єдності з Господом…
[i] Складніші моменти тексту пояснено на основі: Wilkins, Michael; Evans, Craig A.; Bock, Darrell; Köstenberger, Andreas J., The Gospels and Acts (The Holman Apologetics Commentary on the Bible), B&H Publishing Group. Kindle Edition 2013, Kindle Locations 7001-7013