Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. 23. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде! 24.Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні. 25. Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі? 26. Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? 27. Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? 28. І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. 29. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 30. І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? 31. Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.
Читання Євангелії третьої неділі після П’ятидесятниці продовжує духовну логіку літургійного року Церков Візантійської традиції: сьогодні мова йде про пріоритети учнів Ісуса. Уривок Мт 6:22-33 є частиною т.зв. Нагірної проповіді Ісуса Христа (Мт 4:23-7:29), яку часто називають Конституцією Божого Царства. Весь цей унікальний наратив Нагірної проповіді, поза вступом (4:23-5:2) та висновком (7:28-29) можна поділити на три основні частини:
1).Проголошення, які представляють учнів як есхатологічну спільноту (Божий народ останніх часів) – 5:3-16;
2). Повчання про спосіб життя в есхатологічній спільноті (5:17-7:12);
3). Есхатологічні перестороги (7:13-27).
Щоб краще зрозуміти уривок Мт 6:22-33, його слід читати в трошки ширшому контексті Мт 6: 19-34, який представляє дві основні теми: служіння Богові й мамоні (6:19-24) та життєві занепокоєння людини (6:25-34). Серед численних тут присутніх повчань, ключовим є наступний заклик Ісуса: “Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться“(Мт 6:33).
Тема Божого Царства є центральною для трьох перших Євангелій – Матея, Марка та Луки. Євангелисти не подають визначення цієї часто повторюваної фрази, тільки тому, що воно було відоме сучасникам Ісуса. Чітке пояснення, що означає цей вислів, знаходимо в листі св. Павла до Римлян: “Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі“(Рм 14:17). Тут йдеться про Царство не в Ізраїлі чи в якомусь іншому означеному місці, але у стосунках між Богом і людьми.Це відповідь віри, навернення і послуху людей Богові, який любить.
Отож згідно св. Павла, Царство Боже можна окреслити трьома словами: праведність, мир, радість. Зрозуміти біблійне значення цих слів – означає зрозуміти важливість пріоритетів, які перед нами ставить Господь. Грецьке слово, яке перекладається як справедливість, – в оригіналі Нового Завіту δικαιοσυνη (dikeosini), – на українську мову перекладають також словом праведність, яке в свою чергу є перекладом єврейського צְדָקָה (tsedakah). Відповідно до навчання літератури Мудрості, в світі існує споконвічний порядок речей – צְדָקָה (tsedakah). Джерелом і основою цього порядку є Бог. Мистецтво життя людини полягає в тому, щоб протягом життя розпізнати цей всеохоплюючий порядок і скріплювати його творячи праведність (справедливість) – тобто будуючи правильні стосунки з Богом та людьми. Відтак праведність творить שָׁלוֹם (shalom), який в перекладі з єврейської на українську мову можеозначати щастя, cпасіння, свободу, невимушеність, мир. Мир – не відсутність війни, але позитивне поняття з власним змістом. Акадське слово «salāmū», найбільш близьке за значенням до кореня, який властивий для багатьох семітських мов, означає «бути здоровим, сильним, міцним, цілісним, довершеним, досконалим». Все це стає можливим тоді коли людина приймає саме Божий порядок речей і скріплює саме його, а не ставить себе і свої пристрасті та амбіції мірилом всіх речей, будуючи чергову Вавилонську вежу.
Праведність у стосунках та як наслідок мир у серці – сповнюють наше життя радістю, – джерелом котрої є Св. Дух, який чинить з людини Свій Храм (пор. 1 Кор 3:16-17). Це стає можливим, коли ми чітко визначаємося з пріоритетами (пор. Мт 6:19-21), намагаємося дивитися на вколо себе Божими очима (пор. Мт 6:22-23) та служимо Господеві й кожній людині, – бо ж вона є Його образом і подобою,- щодня і в кожній конкретній ситуації (пор. Мт 6:25-34). Це і є Царство Боже серед нас.
Хто чи що формує наші приорітети? Хто чи що є предметом наших щоденних зусиль та прагнень? Як ми бачимо та розуміємо коротші та довші перспективи нашого життя?
