Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, Який світу гріх забирає. 30. Це Той, що про Нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене. 31. І не знав я Його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був Він.» 32. Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над Ним. 33. І не знав я Його, але Той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, – Той і христить Святим Духом. 34. І я бачив і засвідчив: Він – Син Божий.»
Служінню Ісуса Христа передує служіння Його Предтечі та Хрестителя Йоана, сина Захарії та Єлизавети.
На перший погляд Йоан був типовим «святим мужем» Близького Сходу: згідно Євангелій (Мт 3:1 – 6; Мк 1:6; Лк 3:1 – 6) він віддалився від суспільства та провадив самітницьке життя в районі ріки Йордан. Взявши за приклад Іллю (2 Цар 1:8), Йоан носив грубу одежу та їв тільки те, що міг знайти в пустині. Також подібно як і пророк Ілля, він безнастанно викривав царів та народ – закликав своїх співвітчизників покаятися в гріхах, прийняти хрещення (омивання) в Йордані та жити праведним життям. Кожній людині Йоан давав конкретні вказівки в чому полягає нове життя: багаті повинні розділити свій маєток з бідними, збирачі податків не повинні брати більше призначеного, солдати повинні перестати грабувати… Бачачи серед численних натовпів представників садукеїв та фарисеїв, Йоан згадував ситуацію, яку спостерігав живучи у пустелі: коли загоряється чагарник всі тварини швидко покидають свої нори. «Гадюче поріддя! – закликав він. – Хто напоумив вас втікати від майбутнього гніву?» Потім він закликав їх перестати хизуватися своїм походженням від Авраама й принести плоди, які відповідали б справжньому покаянню (Мт 3:7 – 10; Лк 3:7 – 9).[1]
Ключем до розуміння служіння Йоана, був факт, який вказував, що цей праведник говорив не тільки про етичні питання – широкий ентузіазм викликало Йоанове проголошення сильної месіанської надії. Він проповідував, що близький День Господній: скоро Бог оправдає свій народ та визволить його від гніту[2]…
Народ вже дуже багато років чекав, що Бог таки оправдає свій народ – визволить його від усіх його ворогів (в тому часі конкретно йшлося про римлян), покарає відступників з-поміж власного народу та зацарює на святій горі Сіон в Єрусалимі. Ці очікування висловлювалися в різний спосіб – зокрема і традиціях святкування різних свят: напр. в часі святкування Пасхи, в кожному домі за трапезою залишали два вільні місця – для Месії і Його предтечі – згідно пророцтва Малахії ним мав стати Ілля (пор. Мал 3:23-24).
В цьому контексті, однак, Йоан був змушений засмути та розчарувати багатьох – довгоочікуваний Месія вже близько, при дверях, а народ виявляється не готовий до Його приходу. На думку пророка, будучи біологічними дітьми Авраама, його нащадки перестали наслідувати його діла.
Тому при багатьох подібних рисах, які Йоан мав з іншими семітськими святими мужами, його служіння виділялося двома дуже оригінальними особливостями[3]:
- Одноразовий характер хрещення. На відміну від щоденних омивань, які практикували фарисеї та есени (жителі напів-монашого поселення на березі Мертвого моря), хрещення Йоана звершувалось раз і назавжди. В цьому плані вона нагадувало омивання прозелітів, через яке язичники входили в юдаїзм. Відтак одноплемінники Йоана мусіли визнати, що за способом життя вони дуже часто не кращі від язичників.
- Відсутність привілеїв для боговибраного народу. Йоан навчав, що приналежність до боговибраного народу сама по собі в День Суду не допоможе: «Не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама» (Мт 3:9; Лк 3:8). Йоан не мов би відлучав всю націю й приймав назад тільки тих хто покаявся й охрестився.
Читаючи Євангеліє, можна побачити, що подія хрещення Ісуса була настільки виключно Його власною ініціативою, та настільки вразила ранню Церкву, що євангелист Йоан самої події хрещення виразно не описує – якщо б ми мали тільки Євангеліє від Йоана то мого б скластися враження, що Ісус взагалі не був охрещений в Йордані.[4]
Чому Йоан шокований? Текст Євангелія свята містить свідчення Хрестителя про Ісуса. На самому початку євангельського уривку Господній Предтеча вказує на особливу місію Ісуса та унікальність Його особи:
- Він «Агнець Божий, який світу гріх забирає.»;
- Він Той на Котрому спочиває Дух Отця;
- Він «христить Святим Духом»;
- Він – Син Божий.
Якщо в інших (синоптичних) Євангеліях ми є свідками поступового відкриття таїнства особи Ісуса, то Євангелист Йоан устами Йоана Хрестителя (а трохи далі й інших людей) вже в першій главі відкриває перед читачами унікальність постаті Христа через багатство Христологічних титулів та означень.
Євангелист Йоан акцентує на Йоані Предтечі як свідкові Ісуса, а не як Хрестителеві.[5] Йоан Предтеча свідчить, що Ісус є «Агнець» тобто жертва. Пізніше в Йо 19 ми прочитаємо, що Ісус помер, коли в Храмі заколювали Пасхального агнця. Ісус не є звичайним агнцем – Він є Божий Агнець, Агнець якого приготував Сам Бог. Бог жертвує Його, щоб забрати гріх світу (тут вжито т.зв. «збірний іменник» – англ. «collective singular»), – світу який не впізнав (Йо 1:10) та не визнав Слово (пор. Іс 53:3-12 та Бут 22:7-8). Наразі ж Йоан хрестить, щоб цей Агнець був об’явлений Ізраїлеві – маленькому представникові великого світу, до якого та для якого Бог послав Свого Сина як Агнця.[6]
Свідчення Предтечі починається в Йо 1:32: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над Ним. 33. І не знав я Його, але Той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, – Той і христить Святим Духом. 34. І я бачив і засвідчив: Він – Син Божий.» Ісус занурюватиме (саме таке є дослівне значення грецького слова βαπτίζω/ baptidzo) людей в Святого Духа. Тут йдеться про внутрішнє занурення – тобто Ісус даватиме Духа людям, щоб Той проникаючи в їхні серця «змочував» та перемінював їх.[7]
В Новому Завіті представлені різні завдання, які сповнює Святий Дух. Він означується як:
Дух Життя (пор. Йо 6:63; Рим 7:6; 8:5-16; 1 Кор 6:11) – прийняти Його – означає прийняти джерело життя; Дух Правди (пор. Йо 14:17; 15:26; 16:12) – саме Він підказує нам, що означає бути справжнім християнином та як жити в правді; Дух Любові (пор. 2 Тим 1:7; Гал 5:13-14; 22-23) – звільняє нас від егоїзму та малодушності, а натомість обдаровує співчуттям та вдячністю;
Дух навернення до Бога (прикладом діяння Духа є служіння Йоана Хрестителя та інші події в НЗ – Дії 2:38-39; 8:14-17; 9:17; ) – повільно перемінює критерії нашого життя, ставлення до оточення та дарує здатність чутливості до всього, що дегуманізує Божих дітей; Дух відновлення (прикладом служить життя багатьох осіб в НЗ, які відповіли на Боже покликання) – прийняти Духа Ісуса – означає дозволити собі бути залученим в Його творчу новизну[8].
Дух, який перебував на Ісусі (1:33) дозволив Йоанові розпізнати Його ідентичність як Божого Сина (1:34). В Йо1:12 – віруючі також названі Божими дітьми, але тільки Ісус був особливим – єдинородним Сином Отця (пор. Йо 3:16; 1 Йо 4:9).[9]
Хай
приклад цього надзвичайного Господнього Предтечі Йоана, якого Сам Ісус назвав «найбільшим
з поміж народженими від жінок» (пор. Мт 11:11), навчить нас здатності бути
предтечами Христа для інших та свідчити усім своїм життям про Того, Хто хоче
дати кожному Духа Життя та зробити нас Божими доньками та синами.
[1] Metzger B.M. The New Testament: Its Background, Growth and Content (3rd ed.). New York: Abingdon Press 2003, – Р. 129-130
[2] Metzger B.M. The New Testament: Its Background, Growth and Content (3rd ed.). New York: Abingdon Press 2003, – Р. 130
[3] Metzger B.M. The New Testament: Its Background, Growth and Content (3rd ed.). New York: Abingdon Press 2003, –Р. 131
[4] Gundry R. H., Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanation with A Literal Translation, Baker Academic 2010, – Р. 352
[5] Gundry R. H., Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanation with A Literal Translation, Baker Academic 2010, – Р. 352
[6] Gundry R. H., Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanation with A Literal Translation, Baker Academic 2010, – Р. 352-353
[7] Pagola J. A., Following in the Footsteps of Jesus: Meditations on the Gospels for Year A. (R. Luciani, Ed., V. de Souza, Trans.) Miami, FL: Convivium Press 2010 – Р. 85
[8] Pagola J. A., Following in the Footsteps of Jesus: Meditations on the Gospels for Year A. (R. Luciani, Ed., V. de Souza, Trans.) Miami, FL: Convivium Press 2010 – Р. 86
[9] Gundry R. H., Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanation with A Literal Translation, Baker Academic 2010, – Р. 353
