20 січня Собор Йоана Хрестителя (Йо 1:29-34)

Час прочитання: 7 хвилин

Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, Який світу гріх забирає. 30. Це Той, що про Нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене. 31. І не знав я Його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був Він.» 32. Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над Ним. 33. І не знав я Його, але Той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, – Той і христить Святим Духом. 34. І я бачив і засвідчив: Він – Син Божий.»

Служінню Ісуса Христа передує служіння Його Предтечі та Хрестителя Йоана, сина Захарії та Єлизавети.

На перший погляд Йоан був типовим «святим мужем» Близького Сходу: згідно Євангелій (Мт 3:1 – 6; Мк 1:6; Лк 3:1 – 6) він віддалився від суспільства та провадив самітницьке життя в районі ріки Йордан. Взявши за приклад Іллю (2 Цар 1:8), Йоан носив грубу одежу та їв тільки те, що міг знайти в пустині. Також подібно як і пророк Ілля, він безнастанно викривав царів та народ – закликав своїх співвітчизників покаятися в гріхах, прийняти хрещення (омивання) в Йордані та жити праведним життям. Кожній людині Йоан давав конкретні вказівки в чому полягає нове життя: багаті повинні розділити свій маєток з бідними, збирачі податків не повинні брати більше призначеного, солдати повинні перестати грабувати… Бачачи  серед численних натовпів представників садукеїв та фарисеїв, Йоан згадував ситуацію, яку спостерігав живучи у пустелі: коли загоряється чагарник всі тварини швидко покидають свої нори. «Гадюче поріддя! – закликав він. – Хто напоумив вас втікати від майбутнього гніву?» Потім він закликав їх перестати хизуватися своїм походженням від Авраама й принести плоди, які відповідали б справжньому покаянню (Мт 3:7 – 10; Лк 3:7 – 9).[1]

            Ключем до розуміння служіння Йоана, був факт, який вказував, що цей праведник говорив не тільки про етичні питання – широкий ентузіазм викликало Йоанове проголошення сильної месіанської надії. Він проповідував, що близький День Господній: скоро Бог оправдає свій народ та визволить його від гніту[2]

Народ вже дуже багато років чекав, що Бог таки оправдає свій народ – визволить його від усіх його ворогів (в тому часі конкретно йшлося про римлян), покарає відступників з-поміж власного народу та зацарює на святій горі Сіон в Єрусалимі. Ці очікування висловлювалися в різний спосіб – зокрема і традиціях святкування різних свят: напр. в часі святкування Пасхи, в кожному домі за трапезою залишали два вільні місця – для Месії і Його предтечі – згідно пророцтва Малахії ним мав стати Ілля (пор. Мал 3:23-24).

 В цьому контексті, однак, Йоан був змушений засмути та розчарувати багатьох – довгоочікуваний Месія вже близько, при дверях, а народ виявляється не готовий до Його приходу. На думку пророка, будучи біологічними дітьми Авраама, його нащадки перестали наслідувати його діла. 

Тому при багатьох подібних рисах, які Йоан мав з іншими семітськими святими мужами, його служіння виділялося двома дуже оригінальними особливостями[3]:

  1. Одноразовий характер хрещення. На відміну від щоденних омивань, які практикували фарисеї та есени (жителі напів-монашого поселення на березі Мертвого моря), хрещення Йоана звершувалось раз і назавжди. В цьому плані вона нагадувало омивання прозелітів, через яке язичники входили в юдаїзм. Відтак одноплемінники Йоана мусіли визнати, що за способом життя вони дуже часто не кращі від язичників.
  2. Відсутність привілеїв для боговибраного народу. Йоан навчав, що приналежність до боговибраного народу сама по собі в День Суду не допоможе: «Не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама» (Мт 3:9; Лк 3:8). Йоан не мов би відлучав всю націю й приймав назад тільки тих хто покаявся й охрестився.   

Читаючи Євангеліє, можна побачити, що подія хрещення Ісуса була настільки виключно Його власною ініціативою, та настільки вразила ранню Церкву, що євангелист Йоан самої події хрещення виразно не описує – якщо б ми мали тільки Євангеліє від Йоана то мого б скластися враження, що Ісус взагалі не був охрещений в Йордані.[4]

Чому Йоан шокований? Текст Євангелія свята містить свідчення Хрестителя про Ісуса. На самому початку євангельського уривку Господній Предтеча вказує на особливу місію Ісуса та унікальність Його особи:

  • Він «Агнець Божий, який світу гріх забирає.»;
  • Він  Той на Котрому спочиває Дух Отця;
  • Він «христить Святим Духом»;
  • Він – Син Божий.

Якщо в інших (синоптичних) Євангеліях ми є свідками поступового відкриття таїнства особи Ісуса, то Євангелист Йоан устами Йоана Хрестителя (а трохи далі й інших людей) вже в першій главі відкриває перед читачами унікальність постаті Христа через багатство Христологічних титулів та означень.

 Євангелист Йоан акцентує на Йоані Предтечі як свідкові Ісуса, а не як Хрестителеві.[5] Йоан Предтеча свідчить, що Ісус є «Агнець» тобто жертва. Пізніше в Йо 19 ми прочитаємо, що Ісус помер, коли в Храмі заколювали Пасхального  агнця. Ісус не є звичайним агнцем – Він є Божий Агнець, Агнець якого приготував Сам Бог. Бог жертвує Його, щоб забрати гріх світу (тут вжито т.зв. «збірний іменник» – англ. «collective singular»), – світу  який не впізнав (Йо 1:10)  та не визнав Слово (пор. Іс 53:3-12 та Бут 22:7-8). Наразі ж Йоан хрестить, щоб цей Агнець був об’явлений Ізраїлеві – маленькому представникові великого світу, до якого та для якого Бог послав Свого Сина як Агнця.[6]

Свідчення Предтечі починається в Йо 1:32: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над Ним. 33. І не знав я Його, але Той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, – Той і христить Святим Духом. 34. І я бачив і засвідчив: Він – Син Божий.» Ісус занурюватиме (саме таке є дослівне значення грецького слова βαπτίζω/ baptidzo) людей в Святого Духа. Тут йдеться про внутрішнє занурення – тобто Ісус даватиме Духа людям, щоб Той проникаючи в їхні серця «змочував» та перемінював їх.[7]

В Новому Завіті представлені різні завдання, які сповнює Святий Дух. Він означується як:

Дух Життя (пор. Йо 6:63; Рим 7:6; 8:5-16; 1 Кор 6:11) – прийняти Його – означає прийняти джерело життя; Дух Правди (пор. Йо 14:17; 15:26; 16:12) – саме Він підказує нам, що означає бути справжнім християнином та як жити в правді; Дух Любові (пор. 2 Тим 1:7; Гал 5:13-14; 22-23) – звільняє нас від егоїзму та малодушності, а натомість обдаровує співчуттям та вдячністю;

Дух навернення до Бога (прикладом діяння Духа є служіння Йоана Хрестителя та інші події в НЗ – Дії 2:38-39; 8:14-17; 9:17; ) – повільно перемінює критерії нашого життя, ставлення до оточення та дарує здатність чутливості до всього, що дегуманізує Божих дітей; Дух відновлення (прикладом служить життя багатьох осіб в НЗ, які відповіли на Боже покликання) – прийняти Духа Ісуса – означає дозволити собі бути залученим в Його творчу новизну[8].  

            Дух, який перебував на Ісусі (1:33) дозволив Йоанові розпізнати Його ідентичність як Божого Сина (1:34). В Йо1:12 – віруючі також названі Божими дітьми, але тільки Ісус був особливим – єдинородним Сином Отця (пор. Йо 3:16; 1 Йо 4:9).[9]

Хай приклад цього надзвичайного Господнього Предтечі Йоана, якого Сам Ісус назвав «найбільшим з поміж народженими від жінок» (пор. Мт 11:11), навчить нас здатності бути предтечами Христа для інших та свідчити усім своїм життям про Того, Хто хоче дати кожному Духа Життя та зробити нас Божими доньками та синами.


[1] Metzger B.M. The New Testament: Its Background, Growth and Content (3rd ed.). New York: Abingdon Press 2003, – Р. 129-130

[2] Metzger B.M. The New Testament: Its Background, Growth and Content (3rd ed.). New York: Abingdon Press 2003, – Р. 130

[3] Metzger B.M. The New Testament: Its Background, Growth and Content (3rd ed.). New York: Abingdon Press 2003, –Р. 131

[4] Gundry R. H., Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanation with A Literal Translation, Baker Academic 2010, – Р. 352

[5] Gundry R. H., Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanation with A Literal Translation, Baker Academic 2010, – Р. 352

[6] Gundry R. H., Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanation with A Literal Translation, Baker Academic 2010, – Р. 352-353

[7] Pagola J. A., Following in the Footsteps of Jesus: Meditations on the Gospels for Year A. (R. Luciani, Ed., V. de Souza, Trans.) Miami, FL: Convivium Press 2010 – Р. 85

[8] Pagola J. A., Following in the Footsteps of Jesus: Meditations on the Gospels for Year A. (R. Luciani, Ed., V. de Souza, Trans.) Miami, FL: Convivium Press 2010 – Р. 86

[9] Gundry R. H., Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanation with A Literal Translation, Baker Academic 2010, – Р. 353

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *