Lectio (читання)
«Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога у Христі Ісусі. 12. Нехай, отже, не панує гріх у смертнім вашім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, 13. і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедности, але віддайте себе Богові як ожилих із мертвих, а члени ваші − як зброю праведности. 14. Бо гріх не буде більше над вами панувати: ви-бо не під Законом, а під ласкою. 15. Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під ласкою? Зовсім ні! 16. Хіба не знаєте, що ви слуги того, кому віддаєте себе за слуг на послух, кого слухаєтеся: чи то гріха – на смерть, чи то послуху – на праведність? 17. Але дяка Богові, що ви, бувши колись слугами гріха, з усього серця послухалися тієї науки, якій ви піддалися».
Коментар до тексту
Апостол Павло пояснює, що людина, яка примирилася з Богом смертю Його Сина (Рим 5) і досвідчила єдність із Христом, назавжди вмерла для гріха. Саме цій темі присвячена Рим 6. Християнин повинен ставитися до гріха так само, як і Христос: він повинен вмерти для гріха, як це зробив Христос, і мусить бути святим, як був і є Христос. Ми єднаємося із Христом у Таїнстві Хрещення: занурюючись у хрещальні води, ми вмираємо й поховані разом з Ним для гріха, а виходячи з води, беремо участь у Воскресінні Христа й народжуємося до нового життя, повнота якого настане у День Парусії. Тут важливо усвідомлювати не тільки символізм Таїнства Хрещення та його вистачальність для кожної людини, але й факт реальної єдности із Христом, тому у вв. 12–14 апостол закликає зберігати її за всяку ціну, адже Христос дарував нам для цього Свою благодать. Закон тільки вказував на гріх, але не давав нам сили його подолати, а Христос визволив нас від гріха й дарує силу жити новим життям. Позаяк до зустрічі з Христом ми служили гріхові, то тепер з новою силою, завдяки Його благодаті, повинні служити Господеві – саме це і є дорога праведности, ідучи якою можемо жити в гармонії з Богом та ближніми.
Meditatio (розважання)
«І не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедности, але віддайте себе Богові як ожилих із мертвих, а члени ваші − як зброю праведности». Апостол закликає християн у Римі жити новим життям у Христі й усім своїм життям, усім своїм єством прославляти Бога та Його чудовий задум стосовно людини. Трохи далі апостол каже: «Я говорю по-людському через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті й беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення» (Рим 6:19).
Життя із Христом і в Христі відрізняється від життя «старого Адама». Апостол Павло стверджує: «Коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове» (2 Кор 5:17). Наше нове життя має цілком інше спрямування та цілком іншу вартість: «Бо коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) Законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти. 6. Тепер же ми звільнені від Закону, умерши для того, що нас тримало, немов в’язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно зі старим Законом» (Рим 7:5–6).
Ось чому так важливо зберігати єдність із Христом, віддати Йому все своє життя й отримати запевнення свого майбутнього – те, що ми називаємо вічним життям і що варте всіх наших зусиль. Саме тому св. Павло заохочує: «Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. 2. І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (Рим 12:1–2).
Oratio (молитва)
«Бо Ти − моя надія, Господи; Господь моє уповання від юности моєї» (Пс 71:5).
Contemplatio (споглядання)
Нове життя у Христі не є ані якоюсь абстракцією, ані просто гарною теорією. Це нова реальність, яка дає людині змогу бути собою, бути образом Божим, реалізувати у своєму житті первісний Божий задум стосовно людини. Жити новим життям на практиці означає відректися від усього, що нас принижує, пригнічує або редукує наше життя. Тільки життя у Христі є справжнім розвитком особи та рухом уперед, усе інше є однією з форм ідолопоклонства, у якому ми просто відмовляємося жити справжнім життям і рости. Саме тому св. Павло часто закликає зрікатися всього, що підрізає нам крила й тягне в небуття: «Умертвлюйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість, що є ідолопоклонство» (Кол 3:5).
