Третій тиждень після Пасхи. Вівторок. Дар Святого Духа (Ді 8:5–17)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа. 6. А народ однодушно уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив, 7. бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала. 8. Радість же була велика в тім місті. 9. А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім’я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике. 10. За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: “Цей чоловік – сила Божа, що її звуть великою”. 11. Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми. 12. Та як повірили Филипові, що звіщав їм Царство Боже й ім’я Ісуса Христа, хрестились чоловіки і жінки. 13. Увірував тоді й сам Симон і, охрестившись, перебував із Филипом, а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався. 14. Довідавшися, що Самарія прийняла Слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра та Йоана. 15. Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, 16. бо Він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрещені в ім’я Господа Ісуса. 17. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа».

Коментар до тексту

Филип, один із семи дияконів (Ді 6:1–7), прийшов у Самарію (в. 6) через переслідування, розпочаті проти Церкви Савлом, який пізніше навернеться (Ді 9) і буде відомий як апостол Павло – один із найревніших послідовників Ісуса за всю історію Церкви. Окрім служіння потребуючим, Филип мав ще й дари благовістування та зцілення, тому й скористався цією нагодою, щоб проголошувати Добру Новину про Ісуса, виганяти нечистих духів та зцілювати людей (вв. 7–8). Отже, проголошення Євангелія вийшло за межі Єрусалима. Одним із тих, кого навернув Филип у цьому місті, був ворожбит Симон, який, прийнявши хрещення, разом із багатьма іншими був вражений незвичайним служінням диякона з Єрусалима (вв. 9–13). Після цих подій апостоли відіслали до Самарії двох з-поміж себе – Петра та Йоана (в. 14), які, поклавши руки на всіх охрещених, дарували їм Святого Духа (вв. 15–17). Кажучи сучасною термінологією, апостоли уділили охрещеним Таїнство Миропомазання.

Meditatio (розважання)[1]

«Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа». Чітке розмежування в часі між прийняттям хрещення й отриманням Святого Духа через покладання рук апостолів на охрещених у книзі Діянь згадується лише в цьому місці та у випадку хрещення в ім’я Господа Ісуса колишніх учнів Йоана Хрестителя (Ді 19:1–6). Два апостоли приходять, щоб утвердити учнів, яких нещодавно охрестив Филип: можемо припускати, що крім покладення рук для передавання Святого Духа, апостоли переконалися, що ті правильно розуміли основні моменти євангельського послання. Тоді апостоли становили духовний центр Церкви й активно дбали про те, щоб нові громади усвідомлювали зв’язки, доктринальні й афективні, які об’єднували їх із матірньою громадою в Єрусалимі.

Цей уривок свідчить про Хрещення та дар Святого Духа (або Миропомазання; у латинській традиції – Конфірмації) як два різні сакраментальні обряди. Найважливішими наслідками християнського Хрещення є «вливання» початкової благодаті та відпущення гріхів; це перше Таїнство, яке отримує людина, і саме тому воно називається «дверима Церкви».

Між Хрещенням і Миропомазанням наявний тісний зв’язок, і тому в перші століття християнства Миропомазання навіть у латинській традиції здійснювалося відразу ж після Хрещення, а в Східній Церкві так відбувається і до сьогодні. Проте між цими двома Таїнствами християнського втаємничення є чітка відмінність, яка допомагає зрозуміти їхні неоднакові наслідки, її можна порівняти з різницею між зачаттям та подальшим зростанням у природному житті.

Святий Йоан Павло ІІ навчає, що природа Таїнства Миропомазання виростає із цієї обдарованості силою, яку Святий Дух передає кожній охрещеній людині, щоб зробити її досконалим християнином і воїном Христа, який готовий сміливо свідчити про Христове Воскресіння та Його відкупительну силу. Усі християни, інкорпоровані у Христа і Його Церкву через Хрещення, посвячені Богові. Вони покликані сповідувати віру, яку отримали. А в Таїнстві Миропомазання завдяки Святому Духові вони отримують особливу силу бути свідками Христа й учасниками Його місії спасіння.

Oratio (молитва)

«Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій. Хай Дух Твій добрий мене веде по землі рівній» (Пс 143:10).

Contemplatio (споглядання)

Святий Йоан Павло ІІ каже, що Таїнство Миропомазання в особливий спосіб робить нас причасними до місії апостолів, позаяк упроваджує кожну охрещену особу в апостольську місію Церкви. Завдяки цьому Таїнству Божественна благодать дає силу долати агресивні й деморалізуючі спокуси, яких можуть зазнавати молоді християни, і нагадує їм про те, що вони покликані до святості. З перших років життя Христос благодаттю Святого Духа робить миропомазаних осіб захисниками віри.

---

[1] Розважання та запрошення до споглядання тексту основані на The Navarre Bible. The Acts of the Apostles. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 72–73.