Третій тиждень після Пасхи. Вівторок. Дар Святого Духа (Ді 8:5–17)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа. 6. А народ однодушно уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив, 7. бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала. 8. Радість же була велика в тім місті. 9. А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім’я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике. 10. За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: Цей чоловік – сила Божа, що її звуть великою”. 11. Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми. 12. Та як повірили Филипові, що звіщав їм Царство Боже й ім’я Ісуса Христа, хрестились чоловіки і жінки. 13. Увірував тоді й сам Симон і, охрестившись, перебував із Филипом, а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався. 14. Довідавшися, що Самарія прийняла Слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра та Йоана. 15. Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, 16. бо Він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрещені в ім’я Господа Ісуса. 17. Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа».

Коментар до тексту

Филип, один із семи дияконів (Ді 6:1–7), прийшов у Самарію (в. 6) через переслідування, розпочаті проти Церкви Савлом, який пізніше навернеться (Ді 9) і буде відомий як апостол Павло – один із найревніших послідовників Ісуса за всю історію Церкви. Окрім служіння потребуючим, Филип мав ще й дари благовістування та зцілення, тому й скористався цією нагодою, щоб проголошувати Добру Новину про Ісуса, виганяти нечистих духів та зцілювати людей (вв. 7–8). Отже, проголошення Євангелія вийшло за межі Єрусалима. Одним із тих, кого навернув Филип у цьому місті, був ворожбит Симон, який, прийнявши хрещення, разом із багатьма іншими був вражений незвичайним служінням диякона з Єрусалима (вв. 9–13). Після цих подій апостоли відіслали до Самарії двох з-поміж себе – Петра та Йоана (в. 14), які, поклавши руки на всіх охрещених, дарували їм Святого Духа (вв. 15–17). Кажучи сучасною термінологією, апостоли уділили охрещеним Таїнство Миропомазання.

Meditatio (розважання)[1]

«Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа». Чітке розмежування в часі між прийняттям хрещення й отриманням Святого Духа через покладання рук апостолів на охрещених у книзі Діянь згадується лише в цьому місці та у випадку хрещення в ім’я Господа Ісуса колишніх учнів Йоана Хрестителя (Ді 19:1–6). Два апостоли приходять, щоб утвердити учнів, яких нещодавно охрестив Филип: можемо припускати, що крім покладення рук для передавання Святого Духа, апостоли переконалися, що ті правильно розуміли основні моменти євангельського послання. Тоді апостоли становили духовний центр Церкви й активно дбали про те, щоб нові громади усвідомлювали зв’язки, доктринальні й афективні, які об’єднували їх із матірньою громадою в Єрусалимі.

Цей уривок свідчить про Хрещення та дар Святого Духа (або Миропомазання; у латинській традиції – Конфірмації) як два різні сакраментальні обряди. Найважливішими наслідками християнського Хрещення є «вливання» початкової благодаті та відпущення гріхів; це перше Таїнство, яке отримує людина, і саме тому воно називається «дверима Церкви».

Між Хрещенням і Миропомазанням наявний тісний зв’язок, і тому в перші століття християнства Миропомазання навіть у латинській традиції здійснювалося відразу ж після Хрещення, а в Східній Церкві так відбувається і до сьогодні. Проте між цими двома Таїнствами християнського втаємничення є чітка відмінність, яка допомагає зрозуміти їхні неоднакові наслідки, її можна порівняти з різницею між зачаттям та подальшим зростанням у природному житті.

Святий Йоан Павло ІІ навчає, що природа Таїнства Миропомазання виростає із цієї обдарованості силою, яку Святий Дух передає кожній охрещеній людині, щоб зробити її досконалим християнином і воїном Христа, який готовий сміливо свідчити про Христове Воскресіння та Його відкупительну силу. Усі християни, інкорпоровані у Христа і Його Церкву через Хрещення, посвячені Богові. Вони покликані сповідувати віру, яку отримали. А в Таїнстві Миропомазання завдяки Святому Духові вони отримують особливу силу бути свідками Христа й учасниками Його місії спасіння.

Oratio (молитва)

«Навчи мене творити Твою волю, бо Ти Бог мій. Хай Дух Твій добрий мене веде по землі рівній» (Пс 143:10).

Contemplatio (споглядання)

Святий Йоан Павло ІІ каже, що Таїнство Миропомазання в особливий спосіб робить нас причасними до місії апостолів, позаяк упроваджує кожну охрещену особу в апостольську місію Церкви. Завдяки цьому Таїнству Божественна благодать дає силу долати агресивні й деморалізуючі спокуси, яких можуть зазнавати молоді християни, і нагадує їм про те, що вони покликані до святості. З перших років життя Христос благодаттю Святого Духа робить миропомазаних осіб захисниками віри.


[1] Розважання та запрошення до споглядання тексту основані на The Navarre Bible. The Acts of the Apostles. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 72–73.

6 коментарів до “Третій тиждень після Пасхи. Вівторок. Дар Святого Духа (Ді 8:5–17)”

  1. Дар Святого Духа прив’язаний до алеє помазання чи іншого акту? Здається це геть із іншого виходить

    1. о. Юрій Щурко

      У цьому уривку йдеться про Миропомазання, але Святий Дух діє у всіх святих Таїнствах

  2. Христос Воскрес!
    Дуже важливий уривок із Діянь,і цікавий коментар про життя ранньої Церкви!
    Щиро дякую отче Юрію за чудове висвітлення даного тексту Св. Письма!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.