Четвертий тиждень Великого посту. Четвер. Ходити з мудрими (Прип 13:19–4:6)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Як здійсниться бажання, душа радіє, | від зла відвертатись – то для дурних осоружно. 20. Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим, | а хто приятелює з дурним, той зледачіє. 21. Грішних переслідує нещастя, | а добро – нагорода праведним. 22. Добрий свою спадщину онукам залишає, | а майно грішника для праведника бережеться. 23. Цілина бідних родить багато збіжжя, | за браком правосуддя не один гине. 24. Хто щадить різки, ненавидить сина, | хто ж його любить, той завчасу карає. 25. Праведний їсть собі досхочу, | а живіт злих терпітиме нестачу. 14:1. Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками. 2. Хто ходить просто, Господа боїться, | чиї ж криві дороги, той Ним гордує. 3. В устах дурного – бич гордині, | а губи мудрих їх оберігають. 4. Де волів немає, там порожні ясла, | де бики сильні, там урожай великий. 5. Правдивий свідок неправди не говорить, | фальшивий свідок брехнями дихає. 6. Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання − річ легка».

Коментар до тексту

Як і тексти попередніх читань, цей уривок − частина ширшої збірки приповідок Соломона, присвячених різним аспектам щоденного життя людини (10:1–22:16; друга схожа збірка − у 25:1–29:27). У вв. 19–26 (13-ї глави) порушуються різні теми, зокрема наголошується на тому, що наші здобутки та невдачі часто залежать від нашої моральної поведінки або ж моральної чи неморальної поведінки інших людей. У вв. 1–6 (14-ї глави) автор наводить різні афоризми, які характеризують поведінку мудрих та нерозумних, – наслідки та плоди їхньої діяльності діаметрально протилежні.

Meditatio (розважання)

«Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим, | а хто приятелює з дурним, той зледачіє». Ці слова розвивають навчання, представлене в попередніх віршах цієї ж глави: «Хто словом нехтує, сам собі шкодить, | хто ж заповідь шанує, той матиме заплату. 14. Наука мудрого – джерело життя, | щоб спастися від сітей смерти. 18. Злидні та сором, хто науку відкидає, | а хто приймає напоумлення, той у пошані» (Прип 13:13–14, 18). Людина – створіння соціальне. Нашу самоідентичність та долю глибоко формують ті, які простують з нами дорогою життя. На наше формування впливають громади й сім’ї, які проклали шляхи, традиції та способи існування, у які ми вростаємо, а потім рухаємося життям щасливі або ж зранені, свідомо чи наосліп, охоче чи бунтуючись проти традиції. Звернути з поганого шляху дуже важко (в. 19). Тільки Божа благодать уможливлює такі повороти (Еф 2:1–10; Флп 2:12–13)[1].

Хочемо цього чи ні, але ми найчастіше стаємо подібними до людей, серед яких живемо чи з якими спілкуємося. Найприродніший висновок з цього вірша такий: чесноти або ж вади осіб, з якими проводимо час, визначають формування нашої особи. Але, можливо, людей приваблюють такі ж, як і вони самі, тож це спостереження просто відповідає природному порядкові речей. Подібне приваблює подібне. Сама Мудрість перебуває з такими чеснотами, як обачність, знання та розсудливість й уникає контакту з пихою, гордістю, лихою поведінкою та нещирою мовою (Прип 8:12–13)[2].

До молодої християнської спільноти в Коринті, яка часто хиталася між старим способом життя та новим життям у Христі, св. Павло пише: «Не спрягайтеся з невірними в чуже ярмо! Яка бо спільність праведности з беззаконням? Що спільного між світлом і темрявою? 15. Яка згода між Христом і Веліялом? Яка участь вірного з невірним? 16. Які взаємини між Храмом Божим та ідолами? Ми бо храм Бога Живого, як Сам Бог сказав був: “Я поселюся в них і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть Моїм народом. 17. Тож вийдіть з-поміж них і відлучіться, – каже Господь. Нечистого не дотикайтесь, і Я вас прийму. 18. Я буду вам Отцем, ви ж будете Мені синами та дочками, – каже Господь Вседержитель» (2 Кор 6:14–18).

Oratio (молитва)

«Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає» (Пс 1:1).

Contemplatio (споглядання)

У книзі Приповідок читаємо: «Тож ходитимеш дорогою добрих, | держатимешся стежок людей справедливих, 21. бо праведні заселять землю | і бездоганні будуть на ній жити; 22. лукаві ж будуть стерті з землі, | невірні будуть викорінені з неї» (Прип 2:20–22). Як і в Прип 13:20 («Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим»), на означення дієслова «ходити» у єврейській мові вжито поняття «הָלַךְ / halakh», яке наголошує на тривалій дії, – треба завжди перебувати разом з мудрими й рухатися в тому напрямку життя, у якому рухаються вони. Це дієслово у єврейській Біблії вжито 1547 разів і наявне у більшості семітських мов, воно найчастіше означає поведінку людини[3]. Зважаючи на значення цього дієслова, цей та подібні тексти ставлять перед нами низку важливих запитань: куди я прямую дорогою мого життя? з ким іду? як іду?

---

[1] R. C. Van Leeuwen. The Book of Proverbs: Introduction. Commentary, and Reflections, Nashville: Abingdon Press, 1995, P. 133. (The new interpreter’s Bible. – vol. 5).

[2] T. Longman III. Proverbs (Baker Commentary on the Old Testament. Wisdom and Psalms). Baker Publishing Group. Kindle Edition 2012. Kindle Locations 5966−5971.

[3] The NET Bible First Edition Notes. Biblical Studies Press 2006. Prov 13:20 (Logos 9 Electronic edition 2021); E. Jenni, C. Westermann. Theological lexicon of the Old Testament. Peabody, MA: Hendrickson Publishers 1997. P. 366.