31-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Віра, яка уможливлює неможливе (Євр 11:17–23, 27–31)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака, і то єдинородного приніс у жертву сина він, що обітниці одержав, 18. до якого було сказано: “Від Ісаака тобі народиться потомство”, 19. думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити, тому його й одержав назад як символ. 20. Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. 21. Вірою Яків перед смертю благословив кожного із синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї. 22. Вірою Йосиф, умираючи, згадав про вихід синів Ізраїлю і розпорядився про свої кості. 23. Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу… Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить. 28. Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров’ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних. 29. Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши, єгиптяни потопились. 30. Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали. 31. Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула».

Коментар до тексту[1]

Цей уривок − частина Євр 11, яка повністю присвячена темі віри. Учення про те, що світ створений Божим Словом, є основою віри (Євр 11:3). На прикладі різних осіб з Історії спасіння автор послання висвітлює роль віри в їхньому особистому житті, а також демонструє, як через цю віру розвивається місія Бога, спрямована на спасіння людства. У цьому уривку особлива увага присвячена Авраамові (вв. 17–19), трохи менше говориться його сина Ісаака (в. 20) та внука Якова (в. 21), а також сина Якова – Йосифа, якого брати із заздрості продали до Єгипту (в. 22). Далі більше місця відведено осмисленню віри Мойсея (вв. 23–29) та окремо згадано віру ізраїльтян, які під проводом Ісуса Навина увійшли в Обіцяну Землю, сім разів обійшовши Єрихон, після чого, за Божим втручанням, мури міста впали (в. 30). Навіть віра блудниці Рахави (в. 31) відіграла особливу роль у Божому Провидінні. На прикладі згаданих осіб можна побачити зв’язок між вірою і надією, а також послухом і терпеливістю. Справжня віра, якою людина прославляє Бога, живе надією і послухом у теперішньому, сподіваючись на остаточне сповнення Божих обітниць. Така віра завжди маю свою ціну – різноманітні страждання та переслідування є одними з багатьох випробувань, через які переходять ті, які вирішують довіритися Богові та Його Слову.

Meditatio (розважання)

«Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали. 31. Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула». Бути людиною віри означає навчитися довіряти Богові беззастережно та відключити свою людську логіку і, здавалося б, цілком очевидні та практичні рації. Бог діє не тільки там, де ми просто безсилі, Він діє в такий спосіб, про який ми б ніколи навіть не подумали. Наша віра дозволяє Богові бути Богом. Коли ми віримо, то цим визнаємо, що Бог здатний робити Свою «звичайну» роботу, що Його думки − не наші думки, а Його дороги – не наші дороги, бо так, як небо вище від землі, так Його дороги вищі від доріг наших і думки Його вищі від думок наших (пор. Іс 55:8–9). Падіння стін Єрихона та роль блудниці Рахави в Історії спасіння – це тільки два із багатьох прикладів, які показують, як діє Бог, у Якого ми віримо.

«Єрихон виступав символом непереможної могутності Ханаану, але знову, підкоряючись Божому Слову, євреї зробили саме так, як їм було наказано. День за днем Ковчег Завіту обносили урочистою процесією навколо стін добре укріпленого міста, поки на сьомий день його не обнесли сім разів. Засурмили в сурми, люди закричали, стіни впали, і місто було взято. Автор хоче підкреслити наполегливість віри єврейського народу. Саме після того, як стіни були оточені упродовж семи днів, вони впали. Подібно до того, як колись, покинувши Єгипет, під час своєї першої Пасхи та при переході через Червоне море вони повністю поклались на Боже Слово і Його силу, так і тепер, коли їхні діти вступили в Ханаан, вони також довірились тóму, що Він сказав, і стали свідками того, що Він міг зробити»[2].

«Якщо перші читачі листа уявляли, що зразкова віра властива тільки особливо доброчесним людям, то тепер автор демонструє, як навіть найсумнівніші люди можуть прийняти Боже Слово і довести Його силу. Хоча їй бракувало релігійної ідентичності та моральної цілісності багатьох героїв цього розділу, Рахав повірила їхньому Богові і була врятована. Вона чула, як Бог уможливив перехід євреїв через Червоне море. Рахав знала, що чисто по-людськи вона не мала жодних прав на порятунок, але не хотіла загинути з непокірними, і тому відважно віддалася на милість єврейських вивідувачів землі. Вона вірила в Божу силу, тому висловила праведність своєї віри гостинним прийняттям євреїв. Прийняти їх у свій будинок було доволі зухвалим кроком, бо запросити іноземців-шпигунів означало наразити себе на велику небезпеку, та вона вірила, що Бог, Який їх послав, Сам їх і порятує, а її віра неодмінно буде винагороджена»[3].

Oratio (молитва)

«Навіть коли б ходив я долиною темряви, я не боюся лиха, бо Ти зо мною. Жезло Твоє й палиця Твоя – вони дають мені підтримку» (Пс 23:4).

Contemplatio (споглядання)

Віра вимагає ризику й терпеливості. Справді довіритися Богові можна тільки тоді, коли ми здатні «спалити за собою всі мости», а також прийняти той факт, що Бог «грає у довгу гру». Якщо ми спроможні на такий крок, то ніколи не будемо посоромлені.

---

[1] Окремі думки в коментарі до тексту основані на D. A. Carson. New Bible Commentary: 21st Century Edition. 4th ed. Leicester, England; Downers Grove, Ill., USA: Inter-Varsity Press 1994 (Logos electronic edition). Heb 11.

[2] R. Brown, The message of Hebrews: Christ above all. Leicester, England; Downers Grove, Ill., U.S.A.: Inter-Varsity Press 1982. P. 219.

[3] Там само. – P. 220.