33-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Ходити в любові за прикладом Христа (Еф 5:1–8)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти, 2. і ходіть у любові за прикладом Христа, Який полюбив вас і видав Себе за вас як принос та жертву приємного Богові запаху. 3. Розпуста й усяка нечистота та захланність щоб і не згадувалися між вами, як це й личить святим. 4. Так само безсоромність чи балачки безглузді й порожні жарти – воно бо непристойне, а радше дякуйте Богові. 5. Бо знайте, що жадний розпусник чи нечистий, чи захланний, що є ідолослужитель, не матимуть спадщини у Христовім і Божім Царстві. 6. Нехай ніхто вас не зводить марними словами, бо власне через це спадає гнів Божий на синів бунтівливих. 7. Не майте, отже, нічого спільного з ними! 8. Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла».

Коментар до тексту

Представивши вірним Ефеських Церков усе, що Бог зробив для них в Ісусі Христі (Еф 1–3), св. Павло переходить до пояснення, як унаслідок отриманих численних дарів вони повинні жити новим життям у Христі (Еф 4–6). Отож у цьому уривку апостол наголошує на чистоті життя вірних, яка має відображати спосіб життя Божих дітей. Як добрі діти Небесного Отця, ефесяни покликані наслідувати приклад самого Христа (в. 1), Який віддав за них Своє життя (в. 2). Колишній стиль життя в язичництві повинен назавжди залишитися в минулому як такий, що не личить святим (вв. 3–7). Натомість апостол заохочує ефесян поводитися як люди, які зреклися темряви і є дітьми світла (в. 8).

Meditatio (розважання)

«Ходіть у любові за прикладом Христа, Який полюбив вас і видав Себе за вас як принос та жертву приємного Богові запаху». Ходити в любові означає жити любов’ю, наслідуючи мову та вчинки Ісуса. Саме слова / навчання / мова Ісуса та Його вчинки є змістом та основним посланням Євангелія – Доброї Новини. Вершиною цієї історії про навчання та діяння Ісуса Христа є розповіді про Його Страсті й Воскресіння, у яких віднаходять своє пояснення та сповнення Його слова і вчинки. І слова, і діла Ісуса є життєдайними і життєствердними – вони повертають від смерті до життя, зцілюють зранених, дають надію безнадійним, відкривають горизонти й показують нові можливості всім, які переживають утрати, поразки та різноманітні терпіння.

Павло заохочує, щоб саме такий спосіб життя наслідували, наскільки це можливо, слабкі люди та через єдність із Христом відтворювали у своєму житті. Слова самого Ісуса і Його учня апостола Павла відразу позбавляють аргументів різних песимістів, які мають напоготові свої «але»: «Істинно, істинно говорю вам: Хто в Мене вірує, той так само діла робитиме, що їх Я роблю. А й більші від них робитиме, бо Я вже йду до Отця Мого» (Йо 14:12); «Я можу все в Тому, Хто укріплює мене» (Флп 4:13). Приклад життя численних мучеників, ісповідників та святих показує, що це можливо.

Отож Христос пропонує нам модель того, як християни повинні жити в любові. Його жертовна Смерть є визначенням та поясненням любові. Опис Смерті Христа спирається на мову із системи жертвоприношень у СЗ. Перший термін «προσφορά / prosfora» – дослівно «принос» – найчастіше означає те, що поклонник приносить Богові. Другий термін «θυσία / thysia» також вказує на те, що приноситься, тобто «жертовне приношення» (Лк 2:24), але найчастіше його вживають, коли йдеться про жертвоприношення тварин у СЗ та Смерть Ісуса через жертву Себе Богові; цим терміном Павло послуговується і тоді, коли заохочує вірних до самопожертви Богові (Рим 12:1) та коли просить жити у вірі та служінні як виявах жертвування самих себе Богові[1].

Oratio (молитва)

«Вкажи мені дорогу, якою слід мені ходити, до Тебе бо підношу мою душу» (Пс 143:8).

Contemplatio (споглядання)

Засновник Opus Dei cв. Хосемарія Ескріва де Балаґер каже: «Поміркуйте над прикладом, який дав нам Христос від дитячого ліжечка до престолу на Голготі. Подумайте про Його самозречення та про все, що Він пережив, – голод, спрагу, втому, спеку, жорстоке поводження, нерозуміння, сльози… Але водночас роздумуйте і про Його радість від можливості врятувати все людство. А тепер я хотів би, щоб ви глибоко закарбували у своєму розумі й серці для розважання над ним і власних практичних висновків це резюме, яке св. Павло зробив для ефесян, коли запросив їх рішуче наслідувати Господа в Еф 5:1–2»[2].

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Eph 5:2; T. Friberg, B. Friberg, N. F. Miller. Analуtical Lexicon of the Greek New Testament. Grand Rapids, Mich.: Baker Books 2000, Р. 200.

[2] Цитовано за: The Navarre Bible. Saint Paul’s Captivity Letters. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 66.