Lectio (читання)
«Вірне слово: Коли хтось прагне єпископства – бажає доброї справи. 2. Треба, отже, щоб єпископ був бездоганним, однієї лише жінки чоловіком, тверезим, розважливим, чесним, гостинним, здібним навчати, 3. не п’яницею, не розбишакою, а сумирним, не сварливим, не грошолюбом; 4. щоб власним домом добре правив та щоб дітей тримав у послусі з усякою повагою, 5. бо хто не знає рядити власним домом, то як він буде дбати про Церкву Божу; 6. не новонавернений, щоб, розгордівши, не потрапив під дияволів осуд. 7. Треба також, щоб він мав гарне свідчення і від тих, що зовні, щоб не опинився у ганьбі та у диявольських тенетах. 8. Диякони так само треба, щоби були поважні, не двоязичні, вина багато щоб не вживали, не були віддані брудному зискові; 9. щоб тайну віри берегли в чистім сумлінні. 10. Але й таких спочатку слід поставити на пробу, а потім нехай служать, якщо будуть бездоганні. 11. Жінки також нехай поважні будуть, не обмовливі, тверезі, вірні в усьому. 12. Диякони нехай будуть кожен лиш однієї жінки чоловіком, добре правлять дітьми і власним домом, 13. бо ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса».
Коментар до тексту
«У 1 Тим св. Павло багато місця відводить питанням, пов’язаним з організацією церковного життя. На особливу увагу заслуговують вказівки стосовно різних урядів та служінь у спільноті, серед яких можна виокремити принаймні сім: єпископи (1 Тим 3:1–7), пресвітери, які головують (1 Тим 5:17), пресвітери (1 Тим 5:19–22), диякони (1 Тим 3:8–13), жінки, які служать у спільноті, – диякониси (1 Тим 3:11), вдови (1 Тим 5:3–16) та делегати апостолів − Тимотей в Ефесі (1 Тим 1:3) та Тит на Криті (Тит 1:5), які сповнювали своє служіння у Павловому імені та під його наглядом. У цьому уривку перелічено якості, якими повинні відзначатися кандидати на єпископів, дияконів та дияконис, – передусім вони повинні бути добрими християнами з гарним свідченням життя»[1].
Meditatio (розважання)[2]
«Жінки також нехай поважні будуть, не обмовливі, тверезі, вірні в усьому». Дехто вважав, що під згаданими тут жінками Павло мав на увазі дружин дияконів, але тоді мали би бути і вимоги до дружин єпископів (а вимоги до єпископів викладено на початку уривку). Крім того, прислівник «ὡσαύτως / hosavtos» – дослівно «так само» вжито перед переліком вимог як до дияконів, так і до дияконис. Документ під назвою Апостольські Конституції, який походить з IV ст., засвідчує, що жінки-диякониси допомагали у підготовці до хрещення жінок (т. зв. катехуменат), а також під час самого хрещення, вони ж опікувалися хворими і вдовами.
У Посланні до Римлян Фива представлена як диякониса Церкви в Кенхреях (Рим 16:1), хоча вона й не мала т. зв. ступеня священства, як диякони чоловіки. Попри це, в Апостольських Конституціях вміщена дуже давня молитва поставлення у диякониси: «Вічний Боже, Отче Господа нашого Ісуса Христа, Творче чоловіка і жінки, Який сповнив Духом Міріам, Девору, Анну і Хулду; Який не вважав негідним, щоб Твій Єдинородний Син народився від жінки; Який також у Наметі Присутності та у Храмі посвятив жінок, щоб пильнували Твоїх святих дверей, споглянь і нині на цю Твою слугу, яка має бути посвячена на служіння диякониси, і даруй їй Твого Святого Духа, і очисть її “від усякої скверни тіла і духа” (2 Кор 7:1), щоб вона достойно виконувала працю, доручену їй на Твою славу та хвалу Твого Христа, з Яким слава і поклоніння належить Тобі і Святому Духові на віки віків. Амінь» (Книга VIII, Глава XX).
Загалом жінки були активно залучені до служіння у ранніх християнських спільнотах (пор. Лк 8:1–3; Рим 16:1–16; Флп 4:2–3). Апостол Павло згадує Еводію і Синтихію як осіб, які «працювали для Євангелії зо мною і Климентом та іншими моїми співробітниками» (Флп 4:3); служительку Фиву (Рим 16:1); особливо виділяє «Прискиллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, 4. які за мою душу шию свою клали, яким не лише я один дякую, але також усі Церкви поган; 5. вітайте також їхню домашню Церкву» (Рим 16:3–5). Євангелист Лука згадує Марію Магдалину, Йоанну та Сусанну, які подорожували з Ісусом та допомагали Йому та апостолам зі своїх маєтків (Лк 8:1–3).
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мудрість провідникам Церкви розпізнавати важливість різноманітного служіння жінок і використовувати його для Твоєї слави…
Contemplatio (споглядання)
Численні служіння, які виконували жінки у первісній Церкві, головно у делікатних моментах, коли йшлося про служіння жінкам, яке задля пристойності і гарного свідчення перед язичниками не поручали чоловікам (напр., у хрещенні, відвідуванні молодих вдів та хворих осіб), указує на те, що перші християни значно продуманіше та ефективніше провадили свої місії, служіння Євангелія, а також уміли належно забезпечити духовну опіку всередині спільнот. Ті ж потреби і виклики, які були у перших століттях, постають перед нами і сьогодні, тому ми повинні відважитися шукати нові (старі) творчі підходи та рішення, щоб достойно, пристойно й ефективно, відповідаючи на вимоги часу, служити Євангелієм у XXI столітті…
[1] Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, S. 2596.
[2] Розважання основане на: The Navarre Bible. Saint Paul’s Letters to the Thessalonians, and Pastoral Letters. With a commentary by members of the Faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin: Four Courts Press, New York: Scepter Publishers 2005, P. 85; T. C. Oden. Becoming a Minister. New York: Crossroad 1987, P. 137.
Слава Ісусу Христу! Дякую за Вашу працю!
Слава Ісусу Христу! Гарно дякую за науку!