16-й тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Чинити усе для Божої слави (1 Кор 10:23–28)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Усе дозволене, але не все корисне; усе дозволене, але не все будує. 24. Ніхто хай не шукає для себе користи, лише для другого. 25. Їжте все, що на торговиці продається, нічого не розпитуючися заради сумління; 26. Господня бо земля та її повнота. 27. Як хтось із невіруючих вас запросить і ви згодилися піти, їжте все, що покладуть перед вами, нічого не розпитуючися заради сумління. 28. Але як хтось вам скаже: “Це було жертвоване ідолам!” – не їжте з-за того, хто попередив вас, і сумління».

Коментар до тексту[1]

Цей уривок містить заключну частину дискусії, яка почалася в 1 Кор 8. Апостол Павло говорить про те, як християни повинні поводитися під час трапез, на які їх запрошують нехристияни в Коринті. Він уважає, що християни Коринта можуть спокійно споживали їжу, не вдаючись у дослідження про її походження, – такий підхід можна назвати позицією «сильних», яка основується на принципах, викладених у вв. 25–26. Та якщо хтось із присутніх скаже, що м’ясо було принесене з язичницького капища, і тому (в очах цього християнина) воно осквернене (нагадує йому про поклоніння ідолам, у якому колись, будучи язичником, він сам брав участь), тоді, зважаючи на сумління такої особи, Павло радить стриматися від споживання. Відразу після уривку, який читаємо сьогодні, Павло каже: «Сумління ж, кажу, не свого, а іншого. Чому бо моя свобода мала б судитись іншого сумлінням? 30. Як я щось споживаю з подякою, чому б мене ганити за те, за що я дякую?» (1 Кор 10:29–30). Ці слова вказують на те, що складно встановити правила для всіх випадків, коли у християн можуть виникати сумніви й труднощі із сумлінням, тому Павло пропонує певне загальне правило для таких ситуацій – над їжею треба підносити подячну молитву до єдиного істинного Бога, і це може слугувати гарантією та моральною санкцією на її споживання. Таку ж пораду Павло дає і в іншому місці: «Бо всяке Боже створіння – добре, і не слід нічого відкидати, коли його з подякою приймати, 5. бо воно освячується Словом Божим і молитвою» (1 Тим 4:4–5).

Meditatio (розважання)

«Усе дозволене, але не все корисне; усе дозволене, але не все будує». Ці слова − коментар Павла до сказаного у цьому ж посланні трохи раніше: «“Усе мені можна”, та не все корисне. “Усе мені можна”, та я не дам нічому заволодіти наді мною» (1 Кор 6:12). Видається, що вислів «усе мені можна» був своєрідним слоганом, який коринтяни використовували як оправдання для своїх плотських гріхів, і тому Павло підкреслює, що насправді не все корисне і не все будує. У цьому ж контексті апостол додає: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, Який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. 20. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор 6:19–20)[2].

Християни повинні усвідомлювати, що у світі існують абсолютні істини та вимоги, але також є речі нейтрального характеру. Труднощі, як правило, виникають тоді, коли ми не здатні відрізнити одне від другого. Ті ж проблеми чекають на нас ще у двох випадках: коли ми надто зосереджені на абсолютних вимогах і не зауважуємо нейтральних речей або просто відкидаємо їх, а також тоді, коли абсолютизуємо нейтральні або другорядні речі. Зріла людина вміє тримати баланс, зосереджуючись на головному, не нівелюючи при цьому простих звичайних речей, які наповнюють її життя. Скажімо, Павло чітко вказував, що християни не могли брати участь у ритуалах на честь ідолів, а також бути присутніми на трапезах, які влаштовували після цього.

Водночас апостол запевняв, що віруючі можуть спокійно купувати м’ясо, яке продавали на ринках (хоча деяке могло бути з капищ, тому що частину там приносили в жертву, частину споживали, а надлишок давали на ринок продати). Тобто Павло казав дуже чітко: треба розрізняти місця, де ви ходите, але не варто надто перейматися їжею, яку ви купуєте, – подякуйте Богові за неї і спокійно споживайте. Основоположний принцип повинен бути: «Чи ви, отже, їсте, чи п’єте, чи що-небудь робите, − усе робіть на славу Божу!» (1 Кор 10:31).

Oratio (молитва)

«Нехай слава Господня буде повіки, нехай Господь радіє творами Своїми» (Пс 104:31).

Contemplatio (споглядання)

У всіх листах Павла, головно у тій частині, де він дає практичні поради, як жити «у Христі», можна зауважити такий принцип: «Усе, що б ви не робили, робіть це для Божої слави». Поміж іншим, це також означає зважати на сумління людей, яких можна умовно назвати «слабкими», тобто осіб, які надто переймаються різними умовностями та не найсуттєвішими речами. Інколи таке «духовне життя» деяких людей може дратувати, однак саме тоді варто пам’ятати, що любов понад усе. Любов не як емоції, але як бажання ближньому добра, безкорисливе служіння іншій особі. Бо саме тоді, коли ми керуємося бажанням добра іншим людям, тоді прославляємо Бога – віддаємо честь Тому, Чий стиль життя ми, властиво, і наслідуємо…

---

[1] Коментар до тексту і деякі думки у розважанні та запрошенні до споглядання тексту основані на T. Wright. Paul for Everyone. 1 Corinthians London SPCK , Westminster John Knox Press 2004, P. 135–138.

[2] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. 1 Cor 6:12.