Lectio (читання)
«Уранці, повертаючись до міста, Він зголоднів. 19. Побачивши одну смоковницю край дороги, Він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!”. І негайно ж смоковниця всохла. 20. Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?”. 21. Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке зі смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. 22. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите”».
Коментар до тексту
Після того, як Ісус завершив Свою подорож до Єрусалима, Він провів ніч у Витанії (Мт 21:17) – селі, розташованому за декілька кілометрів від Єрусалима з боку Оливної гори. Наступного ранку, повертаючись до Святого Міста, Господь проголосив прокляття над безплідною смоковницею край дороги. Це був символічний акт суду над містом та релігійними провідниками народу, який чинили також пророки Старого Завіту, що вказував на безплідність їхнього духовного життя. Відкидаючи Месію, Якого вітали навіть маленькі діти (Мт 21:14−16; пор. Пс 8:3), єрусалимляни, а головно провідники народу, відмовилися сповнити свою місію та накликали на себе суд.
Meditatio (розважання)
«Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке зі смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! – воно станеться. 22. І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите». Гори – це найвища міра стабільності, тому успішно сказати з вірою «горі цій» (у Мт 21:1 це Оливна гора) піднятися і кинутися в море (можливо, Мертве море, яке видно з Оливної гори в ясний день) є піком сили непереборної віри. Вислів «але й коли» підкреслює цю приголомшливу силу. Може виникнути питання: а хто ж займеться підйомом та киданням? Наступний вислів Ісуса про молитву вказує на Бога. Однак відсутність явної згадки про Бога слугує для того, щоби поставити акцент на силі віри. Слова Ісуса «і все, чого попросите» вказують на те, що завдяки вірі можемо впевнено вручити Йому усе своє життя – усі свої труднощі та скорботи[1].
Цікаво, що Ісус у цьому епізоді не пояснює трагедію падіння провідників народу прямо. Учні здивовані тим, що смоковниця усохла миттєво, і тоді Господь навчає їх про силу віри – тієї віри, якої бракує провідникам народу. Проте Ісус не зупиняється на негативі, а говорить з ними про те, до чого вони повинні стреміти.
Ісус запрошує Своїх учнів практикувати віру у тих ситуаціях, які по-людськи вирішити неможливо. Через «притчу в дії» Він демонструє їм Божу могутність і цим закликає довірити Богові все, що перевершує наші можливості. Цілком імовірно, що, згадуючи про гору, Ісус використовує не тільки єврейську метафору, яка вказує на неможливість виконання чогось, але й апелює до слів пророка Захарії: «“Це Господнє слово до Зоровавела, що каже: Ні військом, ані силою, а тільки Моїм Духом, – говорить Господь сил. 7. Хто ти, горо велика, перед Зоровавелом? Ти станеш низиною, і він винесе верхній камінь під оклики веселі: Ласка, ласка йому!”. 8. І надійшло до мене таке слово Господнє: 9. “Руки Зоровавела заклали основи дому цього, і його ж руки закінчать його, і ти зрозумієш, що Господь сил послав мене до вас”» (Зах 4:6−9). У цих віршах перешкоди, які постали перед Зоровавелом у будівництві Храму, порівнюються з горою, але Дух Господній забере їх усіх. Перед самим Ісусом також стояла «гора» реформи тогочасного релігійного життя. Проте, як і Його далекий предок з роду Давида – Зоровавел (Мт 1:12), Ісус воздвигне Новий Храм (Мт 21:42; пор. Зах 4:7), більший, ніж відбудував Зоровавел, та Він заплатить за цей акт віри ціною власного життя (Мт 21:37−39, 42; 26:61)[2].
Oratio (молитва)
«Милість Твоя, Господи, небес сягає, вірність Твоя по хмари» (Пс 36:6). «Не заховав я в моїм серці Твою справедливість, я розповів про Твою вірність і Твоє спасіння. Не затаїв Твоєї ласки й вірности Твоєї перед великим збором» (Пс 40:11).
Contemplatio (споглядання)
Дві глави у Посланні до Євреїв особливо наголошують на темі віри: в 11-й ідеться про людей віри (її часто називають галереєю слави Нового Завіту), а у 12-й сказано, що, маючи за приклад усіх праведників Старого Завіту, а найважливіше – самого Христа, ми повинні наслідувати їхню віру у своєму житті: «Без віри неможливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що Він існує і дає нагороду тим, які Його шукають» (Євр 11:6); «Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. вдивляючися пильно в Ісуса, Засновника й Завершителя віри, Який, замість радости, що перед Ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і Який возсів праворуч Божого Престолу. 3. Тож думайте про Того, Хто витерпів від грішників таке велике проти Себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом» (Євр 12:1−3).
[1] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 92.
[2] C. S. Keener. The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary. Grand Rapids, MI; Cambridge, U.K.: Wm. B. Eerdmans Publishing Co. 2009, P. 503−506.
Дякую
Дякую щиро вам за Вашу працю! ?
Дякую отче?❤️
Дякую
Дякую, отче!