Lectio (читання)
«Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника, 2. і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Хреститель! Це він воскрес із мертвих, і тому чудодійні сили діють у ньому!”. 3. Бо Ірод був схопив Йоана, зв’язав його і вкинув у темницю через Іродіаду, жінку брата свого Филипа. 4. Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати”. 5. Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка. 6. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед усіма й догодила Іродові, 7. отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить. 8. Та під намовою матері своєї сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Хрестителя”. 9. І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, 10. тож послав стяти голову Йоанові в темниці. 11. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері. 12. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його, і пішли та сповістили про те Ісуса. 13. Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за Ним із міст пішки».
Коментар до тексту
Для нечистого сумління Ірода звістка про Ісуса стала своєрідним каталізатором, який пригадав йому недавній нечестивий учинок – невинну смерть Йоана Хрестителя, який докоряв Іродові за його розпусне життя з жінкою брата Филипа. Закон виразно забороняв стосунки із жінкою брата (Лев 18:16; 20:21). Ірод Антипа був сином Ірода Великого та його п’ятої дружини Мальтаке й володів Галилеєю та Переєю (Галилея – земля у північній частині Ізраїлю, Перея – регіон не території сучасної Йорданії). Филип (повне ім’я – Ірод Филип) був сином Ірода Великого та Клеопатри Єрусалимської. До його володінь належали Ітурея, Батанея, Трахонітіда та частина Авілени – землі, розташовані на північ та північній схід від Галилейського озера. Іродіада була внучкою Ірода Великого і дочкою Аристовула IV, тобто племінницею Ірода Антипи. Не вдаючись у деталі заплутаних стосунків родини Іродів, євангелист Матей лише відзначає, що намагання Йоана Хрестителя апелювати до сумління знавіснілих та зарозумілих володарів закінчилося жахливою трагедією.
Meditatio (розважання)
«Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за Ним із міст пішки». Беручи до уваги слова «того часу» (в. 1), можна зробити висновок, що Йоан Хреститель помер приблизно тоді, коли Ісуса відкинули в Його рідному Назареті (Мт 13:54−58). Закритість на Божий голос та Його діяння була рисою не тільки звичайних односельчан Ісуса, але й сильних цього світу. Примітивізм, гордість та завужені горизонти у сприйнятті Божого промислу, на жаль, об’єднують людей дуже різних соціальних та культурних прошарків і неминуче приносять ті самі гіркі плоди.
Ісус хоче пережити цю подвійну кризу в пустинному місці на самоті. І тут річ не тільки в тім, що Він, перепливши на другий бік Галилейського озера, був поза зоною впливу Ірода Антипи, тобто тут не йдеться лише про обачний вчинок задля порятунку власного життя. Христос часто проводив час на молитві з Отцем, особливо тоді, коли потрібно було приймати якісь важливі рішення або розпочинати новий етап служіння (пор. Мт 4:1−11; пор. Лк 5:16; 6:12; 9:18−20; 9:22). Ісус не був відлюдником, але труднощі волів переживати у спілкуванні з Отцем. Тиша і самотність, наповнена Богом, можуть давати відповіді, які складно знайти через звичайні людські роздумування та власні пошуки рішень.
Проте тут важливий інший момент. Усамітнення й молитва Ісуса ніколи не відгороджували Його від людей. Часто саме через їхні потреби Йому бракувало часу для Себе – навіть щоби поїсти (пор. Мк 3:20), побути на самоті чи помолитися. Коли люди йшли за Ним, Він смиренно віддавав Себе їм, забезпечував їх фізичною та духовною поживою − зціляв (Мт 14:14) і дбав про те, щоб вони мали що їсти (Мт 14:15−20). Найвищим пріоритетом Ісуса завжди було добро кожної людини, в серйозності і важливості цього переконуємося, вдумуючись у розповіді про Страсті та Воскресіння…
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені мудрість, щоб я міг правильно розподіляти час на роздуми, молитву та служіння…
Contemplatio (споглядання)
Для повноцінного життя кожній людині потрібен певний баланс, який визначається справжніми пріоритетами. Життя Ісуса було наповнене служінням людям, але силу для цього Він черпав із перебування на самоті з Отцем і в молитві до Нього. Вчитуючись у Євангелія, ми потрохи вчимося знаходити силу для служіння в молитві й усамітненні, а також вибудовувати баланс між першим і другим, щоб ніколи не повернутися спиною до потреб наших ближніх…
Дякую Богу і Вам, отче, за добрі поради.
Дай мені, Господи, силу, мудрість, покору без нарікань служити своєму чоловікові. Слава і хвала Тобі Боже!
Дорогий о. Юрію , дякую вам за те , що у роздумах до Євангелія ви вмієте чітко розтавити акценти.Плавно підводите до них.Найголовніше ,що у молитві залишаєте місце для дії Духа Святого.
Дякую! ?
Слава Ісусу Христу!
Мені також дуже сподобалося сьогоднішнє розважання. Була піднята дуже актуальна для кожного проблема – про визначення пріоритетів та про раціональне використання часу, цього найбільшого дару від Бога.
Довший час я читала Біблію заради знань, з цікавості. Розважала, досліджувала паралельні місця в Писанні, тобто, більше сприймала Слово Боже розумом. На протязі деякого часу ходила в Монастир сестер-служебниць, де також була біблійна спільнота для дорослих. І саме там я почала сприймати Слово Боже серцем, як особисто до мене звернене. Почала слухати, як воно відгукується в моєму серці, що говорить саме у моє життя. А ще якось почула від одного брата у Христі, що, читаючи Слово Боже, треба у ньому насамперед шукати Самого Христа, звертати увагу, що і як Він говорить, як поводиться в різних ситуаціях,- щоб могти вірно Його наслідувати. Написано ж: «А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він.» (1Ів.2:6) Якраз в сьогоднішньому розважанні було підкреслено кілька дуже важливих речей стосовно наслідування Ісуса: найперше Ісус шукав користі і добра для ближнього, а не для себе; Він усе робив з любові до людей, з милосердя серця; ніколи нікому не відмовив у допомозі; силу для служіння людям Ісус черпав у молитві-розмові з Отцем, усамітнюючись. Тільки в тиші можна почути тихий і лагідний голос Бога. У Ньому – джерело Життя, тільки Він може дати силу і Світло на нашу життєву дорогу, коли переживаємо якісь труднощі чи випробування…
Вже з давніших пір книга «Наслідування Христа» Томи Кемпійського стала моєю другою настільною книгою після Біблії. Дуже цінна і корисна книга!
— Дякую Тобі, Ісусе, за те, що у Тайні Воплочення Ти став одним із нас, щоб показати нам, якими ми маємо бути, як маємо жити… Допоможи мені Своєю ласкою все більше уподібнюватися до Тебе і встигнути осягнути повноту, щоб могти повторити слова ап. Павла: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені» (Гал.2:20). Амінь.
Дякую за дуже гарне свідчення, зоохотили читати книгу.
Слава Ісусу Христу!
В часі коли ми тимчасово не збираємося на молитовних зустрічах в спільноті Ваші розважання,Отче,дужє допомагають розуміти Слово Боже.Особливо подобається як Ви знаходите найважливішу думку в кожному щоденному Слові…В сім’ї,в родині деколи важко утримувати баланс між служінням в молитві і служінням ближнім. Найкращий час для спілкування з Отцем-рано-вранці, коли є тиша…І коли Слово Боже наповняє серце і Дух Святий супроводжує весь день,то всі справи в служінні вирішуються легко і часто не по моєму плану…І я черговий раз переконуюся,що Бог планує краще…
ГОСПОДИ,дай мені мудрість утримувати баланс між всім,що ТИ мені даруєш і в часі,який ТИ мені даруєш.І служити на ТВОЮ СЛАВУ,ГОСПОДИ!АЛИЛУЯ!!!
Дуже дякую