6-й тиждень після П’ятдесятниці. Середа. Непомітні початки Царства (Мт 13:31−35)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Іншу притчу Він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. 32. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен, але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках”. 33. Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне”. 34. Усе це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, 35. щоб збулося сказане пророком: “Уста Мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу”».

Коментар до тексту

Ціла 13-та глава Євангелія від Матея присвячена навчанню Ісуса про Небесне Царство. Дві притчі – про гірчичне зерно (вв. 31−32) та закваску в тісті (в. 33) – наголошують на неминучому рості Царства всупереч усім перешкодам, які трапляються на його шляху. Обидві притчі вказують на маленькі зародки, з яких зазвичай починається Царство, тобто Боже правління у світі й особистому житті людей, та вражаючі результати, яких воно досягає згодом. Як і в Мт 13:10−17, у вв. 34−35 євангелист ще раз пояснює, чому Ісус говорив притчами, і для цього цитує псалом Асафа: «Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх» (Пс 78:2)[1]. Боже об’явлення сховане (пор. Мт 11:25) від тих, які не готові / відкриті його прийняти. Матей хоче наголосити, що для прийняття цього об’явлення потрібні простота й смирення в серці[2].

Meditatio (розважання)

«Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне». Цей один вірш містить цілу притчу про незвичайне Боже діяння. Закваска, або дріжджі, мають у Біблії переважно негативні конотації, символізуючи гріх або нечистоту (Мт 16:6; 1 Кор 5:6−7). Тут Ісус вживає їх у позитивному значенні як образ поширення Божого Царства. Трішки закваски вистачає, щоби перемінити у хліб багато муки – «три мірки» (євангелист використовує єврейську міру для сипучих тіл і передає її грецьким словом σάτον / saton; одна міра = 13,5 літрів[3], три міри = 22.680 кг), а такою кількістю хліба можна було нагодувати відразу 150 осіб[4].

І притча про гірчичне зерно, і притча про закваску мають на меті продемонструвати, як з малого початку можливий великий результат. Ісус хоче підкреслити, що Царство Боже хоч і починається з чогось дуже маленького, поступово набуває дивовижної величини. У всіх синоптичних Євангеліях притча про гірчичне зерно завершується згадкою про дерево, у яке виростає маленьке зернятко. Це порівняння відлунює до кількох старозавітних текстів (Єз 17:23; 31:6; Дан 4:12; Пс 103:12), у яких йдеться про те, що птиці небесні гніздитимуться в гілках могутнього ливанського кедру. У старозавітному контексті птиці означають всі народи землі, переважно язичників[5].

Обидві притчі – про гірчичне зерно і про закваску – через контрастні образи, які розширюють горизонти можливого (гірчичні кущі зрідка виростають до такої величини, щоб у них гніздилися птиці, а жінки не часто замішують таку кількість тіста), вказують, що кінцевий вислід проповіді Ісуса про Царство буде значно більший, ніж це могли уявити собі перші слухачі, які бачили Ісуса з невеликою групкою учнів. Варто також відзначити, що притча про гірчичне зерно підкреслює «зовнішній ріст», а притча про закваску наголошує на «внутрішньому преображенні»[6].

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені здатність бачити, як Твоє Царство народжується з маленьких речей, і терпеливість, щоби ще сильніше працювати для його росту…

Contemplatio (споглядання)

Наше покликання як учнів Ісуса сьогодні – проголошувати Добру Новину про Царство, повертаючи людям свідомість Божих синів і доньок. Це вимагає тривалих зусиль та великої терпеливості. Притчі Ісуса в сьогоднішньому Євангелії показують, що великих результатів відразу можна і не побачити, але Бог постійно діє глибоко в серці кожної людини, тому нам потрібно робити свою частину роботи – щоденні маленькі, але «якісні» речі, а Бог подбає про все решта…

---

[1] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 13:31−35.

[2] Saint Matthew’s Gospel with a commentary by members of the faculty of Theology of the University of Navarre. Dublin, New York: Four Courts Press; Scepter Publishers 2005, P. 107.

[3] T. Friberg, B. Friberg, N. F. Miller. Analytical Lexicon of the Greek New Testament. Baker Books, Grand rapids MI 2000, P. 346.

[4] J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Mt 13:33.

[5] C. L. Blomberg. Interpreting the Parables. Inter Varsity Press, Downer Grove, Illinois 1990, P. 284−286.

[6] Там само. – P. 286−287.