Lectio (читання)
«Тоді Господь сказав до Якова: “Повертайсь на твою батьківщину, до твого роду, а Я буду з тобою”. 4. Отож Яків послав покликати Лію й Рахиль на поле, де були його отари, 5. і каже до них: “Бачу я з обличчя вашого батька, що він не такий до мене, як раніше, але Бог мого батька був зо мною. 6. Ви ж самі знаєте, що я всіма своїми силами працював для вашого батька. 7. А ваш батько ошукав мене й міняв десять раз мені платню, тож Бог не дав йому скривдити мене. 8. Як скаже було так: Клапчасті будуть твоя платня, то всі вівці котилися клапчастими. А як скаже: Строкаті будуть твоя платня, то всі вівці котилися строкатими. 9. І так забрав Бог скотину від вашого батька й дав мені. 10. Раз якось, коли парувалися, підвів я свої очі й уві сні бачу: аж ось козли, які спинались на самиць, були смугнасті, клапчасті і красі. 11. І каже до мене в сні ангел Божий: Якове! А я озвавсь: Я тут! 12. Тоді Він каже: Підведи свої очі й глянь: усі козли, що спинаються на самиць, смугнасті, клапчасті й красі, бо Я бачив усе, що Лаван чинить тобі. 13. Я – Бог Бетела, де ти помазав стовпа, де ти Мені пообіцявся. Тепер же встань, вийди з цього краю й повертайся в рідну землю”. 14. Тоді Рахиль і Лія відповіли йому, кажучи: “Хіба для нас є ще якась частина в домі нашого батька? 15. Хіба не за чужих він нас уважає? Він же продав нас і зажер нашу ціну. 16. Все багатство, що його Бог забрав від нашого батька, воно наше й наших дітей. Тож роби тепер усе, що Бог тобі каже”».
Коментар до тексту
У вигнанні Яків поступово став достатньо багатим, що викликало заздрість у його тестя Лавана та його роду. Таким дивним способом збувалося благословення, отримане від Ісаака (Бут 28:1-5). Читаючи уважно історію Якова, бачимо, що це Бог дарує йому всі статки і продовжує діяти в його житті. Навіть коли Лаван позбавляє своїх дочок засобів, які їм належать по праву, бо приховує викуп за наречених для себе (ціною були роки праці Якова) замість дати як ендавмент для них та їхніх дітей, Бог помагає Якову вийти із цих складних обставин. Отже, у сьогоднішньому уривку читаємо про приготування Якова до повернення в рідні сторони (Бут 31:1-16), далі піде оповідь про його втечу (Бут 31:17-21), переслідування Лавана та примирення з ним (Бут 31:22-32:3). Перед утечею Яків пояснює своїм дружинам, що Бог об’явився йому і дав зрозуміти, що Він на його боці. Це забезпечило Якову підтримку з їхнього боку.
Цей уривок містить ще один дуже важливий акцент. Бог об’являється Якову так само, як колись явився Авраамові. Він каже: «Вийди з цього краю й повертайся в рідну землю» – знову те саме «вийди», але уже в землю, яку Господь заповідав Авраамові – Обіцяну Землю. І це вже наступний етап реалізації Божих задумів, бо якщо Авраам є реципієнтом обітниць і отримує землю як безцінний дар, то Яків, сини якого стануть родоначальниками племен Ізраїлю, повинен повернутися в землю, яка належить йому через походження від Авраама[1].
Meditatio (розважання)
«Я – Бог Бетела, де ти помазав стовпа, де ти Мені пообіцявся. Тепер же встань, вийди з цього краю й повертайся в рідну землю». Утікши зі свого дому до Месопотамії, Яків вів звичайне життя, важко працюючи, близько 20-ти років. Останній раз Бог з’явився йому уві сні, коли він щойно залишив батьківський дім і був у дорозі до Харану – там він отримав підтвердження обітниць, які Бог дав його предкам. Зважаючи на непевність ситуації та прагнучи себе убезпечити, «Яків пообіцявся, кажучи: “Як Господь буде зо мною і збереже мене в цій дорозі, що її верстаю, і як дасть мені хліба їсти та й одежі одягтися, 21. так що вернусь я живим-здоровим у господу мого батька, то Господь буде мені Богом, 22. а камінь цей, що його я поставив як стовпа, буде дім Божий, і з усього, що даси мені, напевно дам Тобі десятину”» (Бут 28:10-22).
Тепер по багатьох роках Бог знову об’явився Якову. Ми не знаємо, наскільки глибоко Яків переживав попередній досвід Бога і наскільки ця пам’ять і цей досвід скеровували його життя, але Бог зі Свого боку пам’ятав усе і продовжував діяти навіть тоді, коли він, напевно, навіть цього не усвідомлював. Яків провів два десятки років не в медитаційних вправах або філософських чи богословських дебатах, та це зовсім не означає, що він не роздумував над своїми життєвими ситуаціями взагалі – стародавні люди думали не менше, а то й більше ніж сьогодні. Важливим є інший факт – Бог цього разу, як і попереднього, об’являється Якову серед рутини щоденного ритму життя, серед його родинних клопотів, викликів і перипетій.
Бог, який відкриває Себе у Святому Писанні, не є Богом еліти, виняткових особистостей чи якихось нереальних, штучно створених життєвих обставин. Він раптово входить у життя старого Авраама і молодого Якова посеред їх буденних життєвих ситуацій та звичних до банальності обставин, подібних до твоїх і моїх. І тоді Господь запрошує до «виходу», до спільної мандрівки, щоб зреалізувати Його задуми щодо цілого світу. Бог відкриває Якову Свої плани через об’явлення, а нам сьогодні − через Писання, і запрошує до участі у сповненні Його обітниць, які залишаються незмінними, бо ж ідеться про добро і щастя для всіх людей. І найважливіше те, що заклопотаний, виснажений і, напевно, знервований усіма подіями у домі свого тестя Яків підкоряється Божому Слову. І тоді його щоденний ритм життя наповнюється змістом, Присутністю, яка скеровує, провадить і благословляє…
Oratio (молитва)
«Господь – мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. 2. На буйних пасовиськах Він дає мені лежати; веде мене на тихі води. 3. Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імени ради Свого» (Пс 23:1-3).
Contemplatio (споглядання)
«Яків,
якого Бог кличе повернутися в рідну країну, може символізувати поставу християнина,
покликаного до навернення, − повернення до того дару, який він колись отримав
(дар благодаті), повернення до дому Отця. “Людське життя певним чином є постійним
поверненням до дому нашого Отця. Ми повертаємося через щире каяття, через
навернення серця, що означає бажання змін через тверде рішення покращити наше
життя, і це виражається в жертовності та самовіддачі” (Св. Хосе Ескріва)»[2].
[1] J. Gavigan, B. McCarthy, T. McGovern (Eds.). The Pentateuch. Dublin; New York: Four Courts Press; Scepter Publishers 1999. Р. 156-159.
[2] Там само – P. 158.
❤️? Дуже дякую
Щиро дякую, отче!