Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (Лк 2:22-40).

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели Його в Єрусалим поставити Його перед Господом, 23. як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”, – 24. і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят”. 25 . А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. 26. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш ніж побачить Христа Господа. 27. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над Ним за законним звичаєм, 28. він узяв Його на руки, благословив Бога й мовив: 29. “Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, 30. бо мої очі бачили Твоє спасіння, 31. що Ти приготував перед усіма народами; 32. світло на просвіту поганам, і славу Твого люду – Ізраїля”. 33. Батько Його і мати дивувалися тому, що говорилося про Нього. 34. Симеон же благословив їх і сказав до Його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, 35. та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець”. 36. Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого; 37. зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. 38. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про Нього всім, що чекали визволення Єрусалиму. 39. І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. 40. Хлоп’я ж росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на Ньому».

Коментар до тексту

У розповіді про принесення Ісуса до храму (Лк 2:22-40) Лука продовжує показувати реакцію людей на прихід у світ Месії. Батьки Ісуса побожні та законослухняні. У храмі Марія отримує ритуальне очищення після народження дитини, а Ісуса приносять перед Господа як первородного сина. Загалом сцена містить чотири важливі елементи: тло події (пов’язане з вірним виконанням закону Марією (Лк 2:22-24)), пророцтво Симеона (Лк 2:25-35), реакція Анни (Лк 2:36-38) та замітка про зростання Ісуса (Лк 2:39-40).

Батьки Ісуса вірно виконують Закон. Події Його дитинства починаються у храмі, тут же вони й закінчуються. Центром єврейського поклоніння у храмі є Ісус – Він далеко не аутсайдер, Його приймають найпобожніші люди Ізраїлю, які безперестанно поклоняються Богові у святині. Чоловік та жінка засвідчують найвищу повагу та приносять хвалу, вони втішені Його приходом. Таким чином, головним настроєм уривку є радість та мир.

Meditatio (розважання)

«Хлоп’я ж росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на Ньому». Ця фраза говорить дуже багато про Бога і про людину. Насправді ми споглядаємо тайну зустрічі Бога і людини в особі Ісуса, який зростає, розвивається та формується як людина. Тут не йдеться лише про Боже смирення, адже текст сьогоднішнього Євангелія розставляє також багато інших важливих акцентів. Мене насамперед вражає глибока повага до цінності життя людини, радість та спрямованість життя кожної особи у майбутнє.

Короткий вірш у Лк 2:40 руйнує безліч стереотипів про Бога та про цінність і гідність життя людини. Бог не стоїть десь здалека, як це зазвичай стверджують деїсти, Він не тільки сотворив світ, але і дуже глибоко входить у динаміку життя цього світу як Той, Котрий Своїм воплоченням та природним дозріванням потверджує значущість і таїнство життя людини на усіх його етапах. Кожен момент важливий, кожен день наповнений таїнственним змістом. Проживаючи зсередини наше життя, Син Божий запрошує усміхнутися циніків та песимістів і побачити радість буття, яке має початок, але звернене у вічність.

Поєднання Божого і людського, природного і надприродного, росту і благодаті в особі Ісуса назавжди вказує нашу перспективу. Особа малого дитяти Ісуса вселяє надію і сповнює миром. Роздумуючи над цим віршем Євангелія, розумію, що ці слова і є Євангелієм – Доброю Новиною для нас усіх про те, що все буде добре. Останні глави Одкровення, у яких ідеться про нове небо і нову землю, про Бога, який живе зі Своїми людьми, є кульмінацією – торжественним акордом і увиразненням значення цього поєднання небесного і земного в особі Христа – малого хлоп’яти, яке спонукає нас зупинитися, поглянути навколо себе, на тайну життя людей, до яких ми просто звикли і яких не помічаємо, і просто усміхнутися… Бо ця мала Божа дитина є найпромовистішим свідченням того, що ніхто з нас не забутий…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за те, що Ти розділив зі мною тайну життя. Дякую за те, що Ти так близько…

Contemplatio (споглядання)

У цьому короткому уривку Євангелія Лука запрошує тебе і мене, кожну людину до особистої зустрічі з Ісусом, яка, на його думку, настільки важлива, що після неї життя наповнюється абсолютно іншим змістом, а Бог і людина постають як радісна тайна…