31-й тиждень після П’ятдесятниці. Понеділок. Християни – служителі миру (Мк 9:42–10:1)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«“Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море. 43. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі увійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, 44. де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 45. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі увійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, 46. де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 47. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі увійти в Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, 48. де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 49. Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна сіллю посолиться. 50. Сіль добра, та коли сіль несолона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!”. 10.1. Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до Нього люди, і Він Своїм звичаєм знову навчає їх».

Коментар до тексту

У цьому уривку Ісус каже, що треба уникати спокус, докладаючи якнайбільших зусиль. Вражаючі метафори, які Він наводить для прикладу, демонструють, що в боротьбі зі спокусами треба дуже чітко розуміти причини спокус та радикально їм протистояти.

Вірш 49 («Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна сіллю посолиться») оснований на приписі з книги Левіт 2:13 («Кожен твій принос-офіру посолиш сіллю; а щоб не забракло твоїй офірі соли Завіту Бога твого, то з усяким твоїм приносом приноситимеш і сіль»). У тексті Євангелія 49-й вірш говорить про жертву, яку віруючі складають Богові своїм праведним життям серед численних болів, випробувань та боротьби зі спокусами.

Meditatio (розважання)

«Сіль – добра, та коли сіль несолона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!». У Нагірній проповіді Ісус каже до Своїх учнів: «Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба викинути її геть, щоб топтали люди» (Мт 5:13). Сіль стає несолоною, якщо в ній розпадається хлорид натрію, або якщо недобросовісні продавці підробляють сіль, розбавляючи її дешевшими інґредієнтами, або ж коли домішки гіпсу видають за сіль. Те саме трапляється тоді, коли між учнями руйнується мир. Не можна замінити сіль як приправу, і не існує способів відновлення її солоності. За допомогою такого прикладу Ісус наголошує на важливості миру між учнями, без якого неприязнь з боку невіруючих приведе віруючих до відступництва. Закликом до миру Ісус запобігає сваволі учнів[1].

У біблійному розумінні мир є відображенням Божого задуму щодо світу. Мир зумовлює нормальний розвиток особистості та функціонування спільноти. З одного боку, мир є Божим даром, а з іншого – плодом зусиль людини, тому мир − це результат співпраці Бога і людини, результат Божого порядку речей, плід Божого Царства, наслідок праведності людини, коли будуються правильні стосунки з Богом і ближніми. Саме тому, коли апостол Павло пояснює, що таке Царство Боже, він говорить про праведність (правильні стосунки), наслідком якої є мир: «Бо Царство Боже − не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Рим 14:17).

У хронологічно першому записаному творі Нового Завіту, адресованому спільноті в Солуні, св. Павло писав: «Живіть у мирі між собою» (1 Сол 5:13). До поділених християн у Коринті великий апостол також спрямував той самий заклик: «А втім, брати, радійте, прагніть до досконалости, підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами» (2 Кор 13:11). До спільноти в Римі, яку св. Павло не засновував та яка мала труднощі у взаєминах між новими учнями Ісуса, тому що одні походили з юдаїзму, а інші − з язичництва, він писав: «Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі» (Рим 12:18).

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені благодать бути слугою Твого миру…

Contemplatio (споглядання)

У Посланні до Колосян ап. Павло каже: «Ваша розмова нехай завжди буде люб’язна та приправлена сіллю, щоб знали, як треба вам кожному відповідати» (Кол 4:6). Сіль для християн – це служіння заради примирення людей із Богом та між собою, і Христос Сам дає нам приклад цього: «Бо Він – наш мир, Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, Своїм Тілом, 15. скасував закон заповідей у Своїх рішеннях на те, щоб із двох зробити в Собі одну нову людину, учинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18. бо через Нього одні й другі маємо доступ до Отця в однім Дусі» (Еф 2:14–18).

---

[1] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. 180.