31-й тиждень після П’ятидесятниці. Понеділок. Християни – служителі миру (Мк 9:42-10:1)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, – краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море. 43. І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, 44. де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. 45. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, 46. де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. 47. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, 48. де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 49. Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна – сіллю посолиться. 50. Сіль – добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!» 10.1. Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх».        

Коментар до тексту

В цьому уривку Ісус каже, що потрібно уникати спокус докладаючи якнайбільших зусиль – вражаючі метафори, які Він наводить для прикладу, демонструють, що в боротьбі зі спокусами потрібно дуже чітко розуміти причини спокус та радикально їм протистояти.

Вірш 49 (Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна – сіллю посолиться.) оснований на приписі з книги Левіт 2:13 (Кожен твій принос-офіру посолиш сіллю; а щоб не забракло твоїй офірі соли Завіту Бога твого, то з усяким твоїм приносом приноситимеш і сіль). В тексті Євангелія, однак, 49 вірш говорить про жертву, котру віруючі складають Богові своїм праведним життям серед численних болів, випробувань та боротьби проти спокус.

Meditatio (розважання)

«Сіль – добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою!» У Нагірній проповіді Ісус каже до Своїх учнів: «Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди» (Мт 5:13). Сіль може стати несолоною, якщо у ній розпадається хлорид натрію, чи якщо недобросовісні продавці підробляють сіль розбавляючи її дешевшими інгредієнтами, або ж тоді, коли домішки гіпсу видають за сіль. Такі ж речі стаються коли між учнями руйнується мир. Тому, так само, як не було заміни солі як приправи, і не існувало способів відновлення солоності солі, яка втратила солоність, так само Ісус підкреслює необхідність учнів зберігати мир один з одним. Без миру неприязнь з боку невіруючих призведе віруючих до відступництва. Закликом до миру Ісус запобігає сваволі учнів.[1]

У Біблійному розумінні, мир є відображенням Божого задуму стосовно світу. Мир зумовлює нормальний розвиток особи та функціонування спільноти. З одного боку мир є Божим даром, а з іншого – плодом зусиль людини. Тому мир є результатом співпраці Бога і людини. Це результат Божого порядку речей, плід Божого Царства, наслідок праведності людини – тоді коли ми будуємо правильні стосунки з Богом і ближніми. Саме тому, коли апостол Павло пояснює, що таке Царство Боже, він говорить про праведність (правильні стосунки) наслідком якої є мир: «Бо царство Боже не їжа і не пиття, а праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Рим 14:17).

У хронологічно першому записаному творі Нового Завіту адресованому до спільноти у Солуні, св. Павло писав: «Живіть у мирі між собою» (1 Сол 5:13). До поділеної фракціями спільноті у Коринті, великий апостол також скеровував той самий заклик: «А втім, брати, радійте, прагніть до досконалости, підбадьорюйтеся, будьте однієї думки, живіть мирно, і Бог любови та миру буде з вами» (2 Кор 13:11). Подібно і до спільноти у Римі, яку Павло не засновував, але у котрій були труднощі у спілкуванні між новими учнями Ісуса, які мали різні корені – одні походили з юдаїзму, а інші з язичництва, апостол писав: «Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі» (Рим 12:18).

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені благодать бути слугою Твого миру…

Contemplatio (споглядання)

У посланні до Колосян Павло каже: «Ваша розмова нехай завжди буде люб’язна та приправлена сіллю, щоб знали, як треба вам кожному відповідати» (Кол 4:6). Сіль для християн – це служіння заради примирення людей з Богом і поміж собою. Христос дає нам приклад для цього: «Бо Він – наш мир, Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – Своїм тілом 15. скасував закон заповідей у Своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в Собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18. бо через Нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі» (Еф 2:14–18).


[1] R. H. Gundry. Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanations with a Literal Translation. Hendrickson Publishers 2010, P. – 180

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *