Неділя після Різдва Христового. Роль Йосифа (Мт 2:13–23)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«А як же вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився уві сні Йосифові й каже: “Устань, візьми Дитятко і Його Матір, і втікай у Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб Його вбити”. 14. Вставши, Йосиф узяв уночі Дитятко та Його Матір і пішов у Єгипет, 15. де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: “З Єгипту Я покликав Мого Сина”. 16. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялися, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 17. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: 18. “У Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає”. 19. Як же вмер Ірод, ангел Господній з’явився уві сні Йосифові в Єгипті 20. і каже: “Встань, візьми Дитятко та Його Матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя Дитятка”. 21. Устав він, узяв Дитятко та Його Матір і прийшов в Ізраїльську землю, 22. але почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же уві сні, він пішов у Галилейські сторони 23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоби збулося сказане пророками, що Назорей назветься».

Коментар до тексту

Євангеліє, яке читаємо в Неділю після Різдва, − це частина т. зв. «Історії / Євангелії дитинства Ісуса» (Мт 1–2), воно має дуже цікаву структуру та насичене інформацією, яка пов’язує події, про які йде мова, з багатьма текстами Біблії. Якщо Мт 1 розповідає про походження Ісуса (людське 1:1–17 та Божественне 1:18–25), то Мт 2 – про реакцію світу на Його прихід (поклоніння язичницьких волхвів та ворожість Ізраїлю − 2:1–12, переслідування Ірода й Божу опіку − 2:13–23). Теми в Мт 2:13–23 досить полярні, хоча хронологічно часто між собою переплітаються. Паралельно до ворожості та неприйняття Божого Сина Матей демонструє, як Бог опікується Ісусом та присутній у Його житті, як перед тим в історії Ізраїлю. Євангеліє дня дуже виразно показує, що Марія і Йосиф посідають в цій історії Ісуса дуже важливе місце.

Meditatio (розважання)

«Попереджений же уві сні, він пішов у Галилейські сторони 23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоби збулося сказане пророками, що Назорей назветься». У Євангеліях Йосиф не говорить жодного слова. Він діє, виконує Божу волю, підкоряється Божому Слову, яке приходить через ангела у снах. Чи міг Йосиф засумніватися або не правильно зрозуміти слова ангела? Потенційно міг, та він постійно робить те, що Бог від нього хоче, і це завжди вимагає великої довіри, а найбільше тоді, коли Божа воля перевершує розуміння конкретної людини і є навіть наявної культури.

Для фарисейського руху, який мав найбільшу популярність у часи Ісуса, обітниця дівицтва, наприклад, була абсолютно неприйнятна, а першу заповідь вони розуміли дуже однозначно: «Будьте плідні і множтеся, і наповняйте землю» (Бут 1:28). Натомість есени вважали обіт дівицтва цілком нормальним (на думку Bargil Pixner, археолога та бенедиктинського монаха, який багато років прожив у Святій Землі, вони могли мати вплив на родину Пречистої Діви Марії, адже дім Йоакима й Анни знаходився у кварталі есенів у Єрусалимі). До того ж, відкриття бібліотеки есенів, т. зв. рукописів Мертвого моря (1947), пролило ще більше світла на історичний аспект рішення про дівицтво Марії. Згідно з дуже ранньою традицією, слова, якими Марія відповіла на привітання архангела Гавриїла («Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» (Лк 1:34)), вказують на Її постанову залишитися дівою назавжди. Храмовий Сувій з Кумранських печер, який опублікував Y. Yadin, містить свідчення про схожі практики того часу. І навіть більше, документ не тільки наголошує на обов’язку зберігати обітницю, але й зобов’язує до неї чоловіка, який спочатку міг не знати про присягу, але коли йому повідомили, сам повинен був її дотримувати (пор. 11 Q 53, 16−20; 54:1−3)[1]. Отже, коли батько Марії Йоаким погодився на таке рішення Доньки, то мусів знайти когось, хто міг би прийняти Її саме з таким бажанням і сприяти дотриманню цієї постанови. Тому і знайшли Йосифа з Галилеї, який відповідно до давньої традиції, поширеної на християнському Сході і яка сягає т. зв. Протоєвангелія Якова та ранніх Отців Церкви, був удівцем і сам виховував чотирьох синів та двох дочок. Як старший чоловік, він прийняв Марію, щоб Вона могла виконати Свою обітницю, а Вона виростила всіх дітей Йосифа, які шанували Її як свою Матір[2].

Та коли Йосиф довідався, що Марія вагітна, він, мабуть, пережив кризу і шок. І знову уві сні Бог пояснив усе. Потім була подорож до Вифлеєма, Єгипту і назад до Назарета. Хтось інший, ставши багатодітним удівцем, напевно, обрав би тихіший і простіший спосіб життя. Але не Йосиф. Коли він уже міг думати, що життя йде до завершення (як колись Авраам та згодом Мойсей мали відповідно 75 та 80 років, коли Господь покликав кожного з них), Бог запросив його бути учасником найбільш неймовірної пригоди, яку лише знала історія людства. Для Бога ця історія продовжувалася, а для Йосифа тільки починалася…

Oratio (молитва)

Молитвами Богородиці та святого Обручника Йосифа, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас…

Contemplatio (споглядання)

Матей декілька разів стверджує, що ангел Господній приходив до Йосифа у снах з Божим Словом, і той не просто смиренно підкорявся йому – це Слово підносило його і спрямовувало його життя: для Божих наказів та реакції Йосифа на них євангелист використовує грецьке дієслово ἐγείρω / egeiro – дослівно означає «вставати» (Мт 2:13, 14, 20, 21), яке в Новому Завіті часто використовується на означення Воскресіння Самого Ісуса. Приклад Йосифа і Марії дає нам змогу краще зрозуміти наше християнське покликання у його багатьох вимірах…

---

[1] B. Pixner O.S.B. With Jesus through Galilee according to the Fifth Gospel. P. 51−52.

[2] B. Pixner O.S.B. With Jesus in Jerusalem.His First and Last Days in Judea. Trans. from German, Corazin Publishing 1996, 2005, P. 15–24; B. Pixner O.S.B. With Jesus through Galilee according to the Fifth Gospel. Trans. from German, Corazin Publishing 1992, P. 50–52.