Неділя по Різдві Христовім. Роль Йосифа (Мт 2:13–23)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«Аякже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився уві сні Йосифові й каже: «Устань, візьми дитятко і Його матір, і втікай у Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб Його вбити.» 14. Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та Його матір і пішов у Єгипет, 15. де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: «З Єгипту Я покликав Мого сина.» 16. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. 17. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: 18. «В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає.» 19. Як же вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті 20. і каже: «Встань, візьми дитятко та Його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка». 21. Устав він, узяв дитятко та Його матір і прийшов в Ізраїльську землю, 22. але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони 23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься».

Коментар до тексту

Євангеліє, котре читаємо у неділю по Різдві Христовім є частиною т. зв.  «Історії/ Євангелії дитинства Ісуса» (Мт 1–2), яка має дуже цікаву структуру та насичена інформацією, котра пов’язує події, про які йде мова, з багатьма текстами Біблії. Якщо Мт 1 – розповідає про походження Ісуса (людське походження: 1:1–17 та божественне походження: 1:18–25), то Мт2 – про реакцію світу на Його прихід (поклоніння язичницьких волхвів та ворожість Ізраїлю: 2:1–12 та переслідування Ірода та опіку Божу: 2:13–23). Теми, які присутні в Мт 2:13–23 є досить полярні між собою, хоч хронологічно часто між собою переплітаються. Матей демонструє, що паралельно до ворожості та не прийняття Божого Сина релігійною та політичною верхівкою, Бог опікується Ісусом та є присутній у Його житті, подібно, як перед тим в історії Ізраїлю. Євангеліє дня дуже виразно показує, що Марія та Йосиф відіграють у цій історії Ісуса дуже важливу роль.

Meditatio (розважання)

«Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони 23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься». Йосиф не говорить у Євангеліях жодного слова. Він діє. Виконує Божу волю. Підкоряється Божому слову, яке приходить через ангела у снах. Чи міг Йосиф засумніватися, або не правильно зрозуміти слова ангела? Потенційно, очевидно, що міг. Однак, Йосиф постійно робить те, що від нього хоче Бог. І це завжди вимагає великої довіри – головно тоді, коли Божа воля перевершує розуміння людини, і навіть є не зрозумілою у рамках існуючої культури.

Для фарисейського руху, який мав найбільшу популярність у часі в якому жив Ісус, обіт дівицтва, наприклад, був абсолютно не прийнятний – перша заповідь для них була дуже виразна: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю» (Бут 1:28). Однак, есени, які на думку Bargil Pixner, археолога та бенедиктинського монаха, який багато років прожив у Святій Землі, могли мати вплив і на родину Пречистої Діви Марії (дім Йоакима та Анни стояв у кварталі есенів у Єрусалимі), у своєму середовищі вважали обіт дівицтва цілком нормальним. Більше того, відкриття бібліотеки есенів – т. зв. рукописів Мертвого моря (1947), пролило ще більше світла на історичний аспект рішення про дівицтво Марії. Відповідно до дуже ранньої традиції, слова, якими Марія відповіла на привітання архангела Гавриїла («Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» (Лк 1:34)), вказують на її постанову залишитися дівою назавжди. Храмовий Сувій з Кумранських печер, який був опублікований Y. Yadin містить свідчення про подібні практики в тому часі. Більше того, документ не тільки наголошує на обов’язку зберігання обітниці, але й зобов’язує зберігати таку обітницю чоловіка, який спочатку міг не знати про таку присягу, але коли був повідомлений, сам мусів її зберігати (пор. 11Q 53,16–20; 54:1–3). Відтак, коли батько Марії Йоаким погодився на таке рішення Марії, то він мусів знайти когось хто міг би прийняти Марію саме з таким бажанням і сприяти дотриманню цієї постанови. Таким чином, був знайдений Йосиф у Галилеї, який відповідно до давньої традиції, яка була поширена на християнському Сході і сягає т.зв. Протоєвангелія Якова та ранніх Отців Церкви, був вдівцем і виховував сам чотирьох синів та двох дочок. Як старший чоловік Він прийняв Марію, щоб вона могла виконати свій обіт, а вона, відтак, виростила також і всіх дітей Йосифа, які шанували її як свою матір. [1]

Проте, коли Йосиф довідався, що Марія вагітна, він напевне пережив кризу і шок. І знову у вісні Бог пояснив усе. Потім була подорож до Вифлеєму, Єгипту і назад у Назарет. Хтось інший, ставши багатодітним вдівцем, напевно, вибрав би тихіший і простіший спосіб життя. Але не Йосиф. Коли він міг думати, що життя іде до завершення (як колись Авраам та згодом Мойсей – мали 75 та 80 років відповідно, коли Бог покликав кожного з них), Бог запросив його бути учасником найнеймовірнішої пригоди, яку тільки знала історія людства – для Бога ця історія продовжувалася, а для Йосифа тільки починалася…

Oratio (молитва)

Молитвами Богородиці та святого обручника Йосифа, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас…

Contemplatio (споглядання)

Матей кілька разів стверджує, що ангел Господній приходив до Йосифа у снах з Божим словом і той не просто смиренно підкорявся йому – це слово підносило його і направляло його життя: для Божих наказів та реакції Йосифа на них, євангелист використовує грецьке дієслово ἐγείρω / egeiro – дослівно означає «вставати» (Мт 2:13, 14, 20, 21), яке у Новому Завіті часто використовується і на означення воскресіння самого Ісуса. Приклад Йосифа і Марії дозволяє нам краще зрозуміти наше християнське покликання у його багатьох вимірах…


[1] B. Pixner O.S.B. With Jesus in Jerusalem. His First and Last Days in Judea. Trans. from German, Corazin Publishing 1996, 2005, P. 15–24; B. Pixner O.S.B. With Jesus through Galilee according to the Fifth Gospel. Trans. from German, Corazin Publishing 1992, P. 50–52;

3 коментарі до “Неділя по Різдві Христовім. Роль Йосифа (Мт 2:13–23)”

  1. Франческа

    Не розумію, як Марія могла виховувати дітей Йосипа, коли вони втікали від Ірода і проживали не на одному місці. Про це не згадує Йосип. Ця версія мене дуже здивувала.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *