21-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Ісус у човні (Лк 8:22–25)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями Своїми і сказав їм: “Переплиньмо на той бік озера”. І відплили. 23. Як же вони плили, Він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці. 24. І, приступивши, вони збудили Його й кажуть: “Наставниче, наставниче, ми гинемо!”. Він устав, погрозив вітрові і розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша. 25. Тоді сказав їм: “Де ваша віра?”. Вони ж, налякані і здивовані, один до одного казали: “Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають Його?”».

Коментар до тексту

Перша частина восьмої глави у Луки розповідає про реакцію на Ісусове навчання про Царство Боже. У другій частині подано три приклади влади Ісуса над царством природи. Першим із них є розповідь про втихомирення бурі на морі (пор. Мт 8:23–27; Мк 4:35–41). Важливо пам’ятати, що в Біблії море часто символізує богопротивні сили… «На озері учні, а з ними і ми з вами, отримали наочний урок. Коли всі власні ресурси вичерпано, нам не залишається нічого іншого, як віддатися на милість Ісуса – крім Нього ніхто і ніщо не зможе нам допомогти. Вибір на користь віри має бути абсолютний. Або ми довіримося Йому, або опинимося самі в бурхливому морі життя. Лука використовує цю історію, щоб підвести нас до запитання: “Хто ж це?”. Відповідь на нього отримаємо в наступному розділі. Та ця історія паралельно торкається питання нашої віри. Ми лише тоді усвідомимо, хто такий Ісус, коли зрозуміємо, що відповісти на це запитання можна тільки в абсолютній довірі й послусі Йому»[1].

Meditatio (розважання)

«Як же вони плили, Він заснув». У середу 14-го тижня після П’ятдесятниці ми читали розповідь про втихомирення бурі на морі за версією Марка (4:35–41), там ішлося про особливу силу Ісуса. Сьогодні я хотів би зосередити увагу на іншій важливій деталі – втомі Ісуса. Після інтенсивних переходів через міста і села для проголошення Доброї Новини та навчання людей Ісус, перепливаючи через Галилейське озеро, заснув. Він, як і кожна людина, просто втомився…

Коли ми втомлюємося від служіння іншим, це нормально. Чимало людей проводить багато часу біля своїх чи чужих хворих дітей, батьків, друзів, просто ближніх. Інколи, поки не потрапимо до лікарні, можемо не помічати, скільки зусиль, часу, терпеливості, чуйності, любові та власного здоров’я лікарі та медичні працівники присвячують нам. Їхня втома дарує нам шанс на життя…

Чимало батьків, щоб забезпечити краще майбутнє своїм дітям, роками переживають втому від постійної, часто важкої та виснажливої праці. Багато вчителів, вихователів та інших людей, служіння яких сприймаємо «як щось належне», також втомлюються, щоб нам у житті було трохи легше…

Коли ми спокійно спимо, наші воїни бережуть наш сон. Годі висловити, яку страшну втому вони переживають, щоб ціла країна мала спокійне та щасливе життя. Подібно і пожежники, поліція та багато інших служб є напоготові, щоб нам послужити. Будьмо вдячні їм усім за їхню втому, яка полегшує наше життя. Коли ж ми втомлюємося самі, пам’ятаймо, що Ісус теж переживав втому, і сприймаймо це як нормальний стан відповідальних та зрілих людей. Важливо тільки, щоб наша втома не була результатом лінивства, бездіяльності та інших негативних процесів…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість із вдячністю приймати втому, коли я відчуваю її через служіння іншим. Даруй силу батькам, дітям, воїнам, лікарям, медсестрам, санітаркам, волонтерам та усім людям доброї волі у їхньому служінні ближнім. Даруй усім, хто відчуває втому, розуміння, що все, що вони роблять одному з найменших, зробили Самому Тобі…

Contemplatio (споглядання)

Людина цілком природно шукає легшого життя. Однак загальне полегшення у світі приходить тільки тоді, коли багато людей бере на себе відповідальність і втомлюється у служінні ближнім.

---

[1] T. Wright. Luck for Everyone. Westminster John Knox Press, Louisville, Kentucky 2004, P. 98–99.