21-й тиждень після П’ятидесятниці. Середа. Ісус у човні (Лк 8:22–25)

Час прочитання: 4 хвилин

Lectio (читання)

«Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями Своїми і сказав їм: «Переплиньмо на той бік озера.» І відплили. 23. Як же вони плили, Він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці. 24. І, приступивши, вони збудили Його й кажуть: «Наставниче, наставниче, ми гинемо!» Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша. 25. Тоді сказав їм: «Де ваша віра?» Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали: «Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають Його?»

Коментар до тексту

Перша частина цієї восьмої глави розповідає про відповіді на Ісусове навчання про Царство Боже. В другій частині, Лука розповідає три приклади про владу Ісуса над царством природи. Першим з цих прикладів є розповідь про втихомирення бурі на морі (порівняймо Мт 8:2327; Мк 4:3541). Важливо пам’ятати, що в Біблії море часто виступає символом богопротивних сил… «На озері учні, а з ними – і ми з вами, отримали наочний урок. Коли всі власні ресурси вичерпані, нам не залишається нічого іншого, як віддатися на милість Ісуса – крім Нього ніхто і ніщо не зможе нам допомогти. Вибір на користь віри повинен бути абсолютним. Або ми довіримося Йому, або ми опинимося одні в бурхливому морі життя. Лука використовує цю історію, щоб підвести нас до питання: «Хто ж це?» Відповідь на нього отримаємо в наступному розділі. Але ця історія паралельно піднімає питання нашої віри. Ми лише тоді усвідомимо, хто такий Ісус, коли зрозуміємо, що відповісти на це питання можна тільки в абсолютній довірі і послусі Йому».[1]

Meditatio (розважання)

«Як же вони плили, Він заснув». В середу 14-го тижня після П’ятидесятниці, ми читали розповідь про втихомирення бурі на морі за версією Марка (4:3541) – там було згадано про особливу силу Ісуса. Сьогодні я хотів би зосередити увагу на іншій важливій деталі – втомі Ісуса. Після інтенсивних переходів через міста і села для проголошення Доброї Новини та навчання людей, Ісус перепливаючи через Галилейське озеро – заснув. Він просто – як і кожна людина – втомився…

Коли ми втомлюємося від служіння іншим – це нормально. Багато людей проводять тривалий  час біля своїх чи чужих хворих дітей, батьків, друзів, просто ближніх. Інколи, поки не потрапимо до лікарні – можемо не помічати скільки зусиль, часу, терпеливості, чуйності, любові та власного здоров’я – багато лікарів та медичних працівників присвячують для нас. Їхня втома дарує нам шанс на життя…

Багато батьків, щоб уможливити краще майбутнє своїм дітям, роками переживають втому від постійної, часто важкої та виснажливої праці. Багато вчителів, вихователів та інших людей, котрих служіння ми сприймаємо «як щось належне» також втомлюються, щоб нам у житті було трохи легше…

Коли ми спокійно спимо – наші воїни бережуть наш сон – годі й казати, яку страшну у всіх відношеннях втому, вони переживають для того, щоб ціла країна мала спокійне та щасливе життя. Подібно і пожежники, поліція та багато інших служб є на по готові щоб нам послужити. Будьмо вдячні їм усім за їхню втому, яка полегшує наше життя. Коли ж ми втомлюємося самі – пам’ятаймо, що це те ж переживав Ісус, і сприймаймо це як нормальний стан відповідальних та зрілих людей. Важливо тільки, щоб наша втома не була результатом лінивства, бездіяльності та інших негативних процесів…

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість приймати з вдячністю мою втому, коли я відчуваю її через служіння іншим. Даруй силу батькам, дітям, воїнам, лікарям, медсестрам, санітарам та санітаркам, волонтерам та усім людям доброї волі у їхньому служінні ближньому. Даруй усім хто відчуває втому, розуміння, що все що вони роблять одному з найменших – зробили самому Тобі…

Contemplatio (споглядання)

Людина цілком природньо шукає легшого життя. Однак загальне полегшення у світі приходить тільки тоді, коли багато людей бере на себе відповідальність і втомлюється у служінні ближнім.


[1] T. Wright. Luck for Everyone. Westminster John Knox Press, Louisville, Kentucky 2004, P. – 98 – 99

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *