23-тя неділя після П’ятидесятниці (Лк 8:26-39). Варіант 2
Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї. 27. Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах. 28. Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: «Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!» 29. Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в’язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях. 30. Ісус же спитав його: «Як тобі на ім’я?» «Легіон!» – відповів той, багато бо бісів увійшло в нього. 31. І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню. 32. А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм. 33. Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло. 34. Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах. 35. І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі – і злякались. 36. Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий. 37. Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся. 38. А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи: 39. «Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.» Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.
Точне розташування місця де відбулося чудо визначити важко через різний правопис в окремих манускриптах: мова йде про Гергесинську, Герасинську чи Гадаринську землі. Серед цих трьох різних місцевостей з огляду на географічні особливості здається, що саме Гергесинська земля, через її печери та стрімкі урвища в східній частині Галилейського озера, найбільше відповідає розповіді Луки.
В Євангелії Луки вже згадувалося про те, як Ісус виганяв демонів (4, 31–37, 41; 6, 18). Ця ж історія є чітким увиразненням спроможностей Ісуса – ми бачимо екзорцизм багатьох демонів з однієї людини. Сила, яка є в Ісусі перемагає кожну з супротивних сил представлених в чотирьох чудесах в Луки 8, 22–56: всі сили – природа (буря на озері), демони (Гергесинський біснуватий ), хвороби (жінка хвора на кровотечу) та смерть (дочка Яіра), – які вважаються сильнішими від людини та протистоять Богові як суперники відносно Його сили, – є представлені безпомічними та слабкими в цій частині Євангелія. Розповідь Луки дуже промовисто засвідчує – зв’язок з Ісусом приносить безпеку.
Один з богословів (Liefeld) відзначає сім характеристик одержимості демонами: (1) байдужість до власної гідності виявлене через оголення, (2) соціальна ізоляція, (3) відмова від елементарного при хистку, (4) демонічне визнання божественності Ісуса, (5) демонічний контроль мови, (6) крики, (7) надзвичайна сила. В равіністичному юдаїзмі перелік ознак одержимості був трохи простіший: блукання в ночі, проведення ночей на могилах, розривання власної одежі та руйнування всього, що людині дали. Жодна з цих рис окремо, але тільки їх комбінація були свідченням одержимості – страшної трагедії в житті людини. Лука розповідає, що Ісус дуже спокійно у всіх випадках дає раду з тим, що з людської точки зору є непереборним. Більше того, євангеліст показує, що місія Ісуса стосується кожної людини, оскільки багато нюансів присутніх в цьому детальному описі події вказують на те, що все відбувається на території де жили язичники (ім’я демона; нечистий спосіб життя серед гробів; випасання свиней, яких євреї не їли і не вирощували; звертання до Ісуса, як до Сина Всевишнього Бога). Таким чином для Луки важливо є підкреслити, що Бог діє в Ісусі однаково для язичників та євреїв.
Люди цієї землі виявляють страх, що визнає, але не приймає Божу присутність. Економічні причини стоять вище добра людини – ситуація дуже знайома для нашого часу й відлунює певним холодом, що засвідчує також про певного роду опанування на перший погляд нормальних людей.
В кінці розповідь вказує на важливість особистого свідчення: звільнений чоловік хоче залишитись з Ісусом, проте повинен піти до свого дому й розповісти всім, що зробив для нього Бог в Ісусі Христі. Таким чином Ісус вказує, що найважливішим є свідчення, яке проте можна реалізувати в різний спосіб: одні повинні йти за Ним щоб розділити Його місійний спосіб життя, інші ж повинні йти до власного дому, щоб серед своїх найближчих чи знайомих, які можливо вже думають, що все знають про нас, а навіть повісили якісь ярлики, засвідчити нове життя, яке почалося в них після зустрічі з Ісусом.
