Слава Ісусу Христу!
Дорогі захисники України!
Дорогі сестри і брати!
Триває восьмий день війни. На наших очах відбуваються страхітливі речі в центрі Європи. Розум і здоровий глузд ціпеніють від напруження й повідомлень про нечулість та абсолютне знецінення життя в московитів. Раби путіна, затуманені пропагандою, пхаються до України, немов зомбі: не шкодують нікого й нічого, вбивають дітей і жінок, руйнують наші святині та визначні місця… Їхні кремлівські наглядачі використовують цю одурманену масу як гарматне м’ясо, а вони, втративши відчуття власної гідності, сліпо виконують мерзенні накази.
Ось тому нам слід продовжувати вірити, надіятися та любити. Вірити в Бога й бути переконаними, що Він обов’язково дарує нам перемогу. Надіятися на Божу опіку й водночас робити все, що в наших силах. Перебувати в постійній молитві, читанні Божого Слова та прийнятті Євхаристії. Виявляти нашу любов до України, тобто натхненно служити нашим братам і сестрам усім, чим можемо.
Для того, щоб не захитатися від постійних хвиль негативної та болючої інформації, а залишатися людьми віри, надії та любові, нам треба бути дуже терпеливими, а говорячи мовою Нового Завіту, довготерпеливими − одні до одних, супроти нестач та випробувань, супроти всякого негативу, який хоче нас захитати і знищити. Бути терпеливими означає не втрачати духа й не розчаровуватися, не впадати в апатію чи розпач, не панікувати, не втікати від щоденних викликів життя. Бути терпеливими означає, зціпивши зуби, через «не можу» вперто йти до мети – нашої перемоги над ворогом. З терпеливості потрохи народжуються стійкість, відвага та мужність.
Читання Святого Письма – Божого Слова, яке є живим і діяльним (пор. Євр 4:12), може скріпляти нас у терпеливості та прояснювати наш розум, щоб його не затуманював страх, а потім відчай.
Наведу декілька текстів, які варто читати та в які варто заглиблюватися, щоб віднаходити в них світло для нашого життя.
До маленької горстки християн в імперському Римі апостол Павло звертався словами: «У ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; 12. веселі в надії, у горі терпеливі, у молитві витривалі» (Рим 12:11–12).
До перших християн у Солуні, які зазнавали різних переслідувань, св. Павло писав: «Маємо в пам’яті безперестанку діло вашої віри, труд вашої любови й терпеливість вашої надії на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим» (1 Сол 1:3); «Господь же нехай направить серця ваші на любов Божу й на Христову терпеливість» (2 Сол 3:5).
А до спільноти в Колосах св. Павло каже: «Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, 13. терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу» (Кол 3:12–13).
Тримаймося! Терпеливо наближаймо нашу перемогу!
З нами Бог!
Щиро Ваш
о. Юрій
