Введення в Храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії (Лк 10:38–42; 11:27–28)

Lectio (читання)

«Коли ж вони були в дорозі, Він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на імʼя, прийняла Його в хату. 39. Була ж у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала Його Слова. 40. Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла”. 41. Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, 42. одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї” (…) 11:27. Коли Він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до Нього: “Щасливе лоно, що Тебе носило, і груди, що Тебе кормили”. 28. А Він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже Слово і його зберігають”».

Коментар до тексту

Підставою для святкування празника Введення в Храм Пречистої Діви Марії є розповідь із Протоєвангелія Якова[1] (одного з т. зв. Євангелій дитинства) про те, як її батьки Йоаким та Анна, отримавши немовля завдяки своїм ревним молитвам вже у старшому віці (як колись Авраам та Сара – пор. Бут 21), віддали її на виховання до Храму, як свого часу зробила Анна – мати пророка Самуїла, яка також вимолила дитину в Господа (пор. 1 Сам 1). У сам день свята Церква, розважаючи над значенням цієї події, читає два короткі уривки з Євангелія від Луки: історію про гостювання Ісуса у Витанії, у домі Марти й Марії (10:38–42) – сестер Лазаря, якого Він воскресив (пор. Йо 11), та епізод, який містить короткий діалог між Ісусом та безіменною жінкою з натовпу під час Його дискусії з фарисеями (11:27–28). Ці дві події поєднані темою учнівства, слухання та виконання Божого Слова. Наведені тексти вказують на те, що справжні учні Ісуса – ті, чий погляд постійно звернений до Нього, щоб слухати та виконувати Його Слово. Через ці читання Церква також запрошує нас стати храмом Святого Духа, наслідуючи Пречисту Діву Марію, Яка спочатку увійшла в Єрусалимський Храм, а потім сама стала Храмом Живого Бога (пор. 1 Кор 3:16–17).

Meditatio (розважання)

«Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї». Спочатку за Марію вибір зробили її батьки. Бог дарував їм дитинку Марію в пізньому віці, тому вони були свідомі, що Вона є даром Божим. Через декілька років Син Марії Ісус у цілком іншому контексті скаже вкрай важливі слова: «Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже − Богові» (Мт 22:21). Батьки Марії не завагалися віддати Богові Боже.

Людина є образом і подобою Божою, віддзеркаленням Бога в цьому світі. Можна навіть сказати, що людина тільки тоді виглядає людиною, коли здатна жити як образ Божий, коли вічне, Боже начало не приглушене тяжкими гріхами, бо тоді у своїх зовнішніх проявах особа більше нагадує тварину. У контексті війни, яку рашисти розв’язали в Україні, для окреслення біснуватости й жорстокої поведінки російських військових часто вживають поняття «знелюднення». Чому так стається? Тому, що людина тратить зв’язок з Божим, вічним, прекрасним, чистим, святим. Коли ж людина живе в Божій присутності, підтримує звʼязок із Ним, тоді вона уподібнюється до Бога, наповнюється Богом, приносить Божі плоди в житті.

Маленька Пречиста Діва Марія рішенням своїх чудових, мудрих та вдячних батьків виростала й формувалася при Храмі. Близько Бога. У Його присутності. Євангеліє нічого не говорить про цей період життя, так само дуже скупо згадуватиме про юнацькі роки Ісуса – Сина Марії і Сина Бога. Та ми знаємо, що ця близькість із Богом настільки сильно вплинула на Її життя, що Вона вирішила повністю вручити це життя Богові, цілковито присвятити Себе Йому. І Бог це прийняв… Він відповів на дар Марії Самої Себе іншим даром – даром Самого Себе. Ставши через Неї людиною, обдарував Її материнством без посередництва мужа. Бог завжди щедрий, головно до тих, які щедрі до Нього. У випадку Пречистої Діви Марії ця щедрість вражає, вона єдина у своєму роді, але значуща і спасенна для всіх людей.

Oratio (молитва)

Господи Ісусе, навчи мене за прикладом батьків Твоєї Пречистої Матері всеціло довіряти Тобі себе та моїх найближчих…

Contemplatio (споглядання)

Свято Введення в Храм тихо, але виразно запрошує батьків приводити дітей до Бога. Не боятися знайомити їх та будувати стосунки з Тим, Хто дарував їм дітей. Такі вчинки батьків можуть виховати в дитячих серцях правильне розуміння світу, належну ієрархію цінностей і навчити їх робити такі кроки в житті, наслідки яких мають вічне значення.

[1] M. R. James. The Apocryphal New Testament. Being the apocryphal gospels, acts, epistles, and apocalypses. Berkeley. The Apocryphile Press, 2004. Р. 38–49.