Lectio (читання)
«Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, 45. бо затьмарилось сонце; а й завіса Храму роздерлася посередині. 46. Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у Твої руки віддаю духа Мого!” Сказавши це, Він віддав духа. 47. Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний”. 48. Усі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди. 49. Усі ж Його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за Ним з Галилеї, дивилися на це. 50. І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, – людина добра й праведна, 51. що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста, й очікував Божого Царства; 52. цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса. 53. Зняв він Його з хреста й, обгорнувши Його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав. 54. День цей був п’ятниця, і вже заходила субота. 55. Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса. 56. Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали».
Коментар до тексту
Середа і п’ятниця цього тижня − це т. зв. алітургійні дні, тому що у ці дні не служимо Святу Літургію з огляду на приготування до Великого посту. Для розважання ж візьмемо частину читання Євангелія попереднього дня, тобто четверга. Текст Лк 23:44-56 містить розповідь про смерть та погребення Ісуса. У різних книгах Старого Завіту написано, що під час суду над світом відбуватимуться надзвичайні знаки (Іс 2:10; Єр 4:24; Ам 5:18, 8:8). Ці події у момент смерті Ісуса засвідчують, що тоді відбувся суд над сатаною, злом і смертю як наслідком гріха. Особливе значення має також завіса Храму, яка роздерлася надвоє. Вона відділяла Святая Святих, де перебував Бог і куди раз на рік входив тільки первосвященник, від інших частин Храму. Після смерті Ісуса, яка є Новим Завітом між Богом і людьми, кожна людина отримала доступ до Бога. Лука дуже детально описує подробиці погребення Ісуса, щоб підкреслити факт Його смерті. Справжність смерті Ісуса має важливе значення у контексті Його Воскресіння, а також нашого розуміння Божої вірності та відповідальності за Своє творіння…[1]
Meditatio (розважання)
«І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, – людина добра й праведна…». У Євангелії від Луки маємо дуже скупий, але водночас насичений численними деталями опис смерті Ісуса. У цьому короткому описі впадають у вічі аж чотири вірші, присвячені особі Йосифа з Ариматеї – радника і єдиного чоловіка, який не завагався публічно виявити свою повагу до Христа. Радник – це член найвищого органу єврейського народу у часи Ісуса, тобто Синедріону (Великої ради), який складався із 70-ти осіб на чолі з первосвященником і приймав найважливіші рішення щодо релігійного та суспільного життя народу. Діяльність Синедріону була регламентована дуже строгими, але водночас гуманними правилами. Наприклад, для звинувачувального вироку Синедріон мав зібрати 2/3 голосів. Спочатку наводились оправдальні свідоцтва, а потім звинувачувальні. Якщо хтось почув свідчення на користь оправдання, але сам був на боці звинувачення, то він міг змінити свою думку на користь оправдання. Але якщо хтось спочатку свідчив на користь звинувачуваного, а потім був переконаний обвинувачувальною стороною, то не міг змінити свої свідчення з позитивних на негативні і голосувати проти особи. Після 70-го року Синедріон припинив свою діяльність.
Суд над Ісусом від самого початку бу просто фарсом. Йосиф з Ариматеї усе це бачив, але чи не зміг, чи не відважився оборонити Ісуса. Євангелист Йоан каже, що він «був учнем Ісусовим, – але потайки, страхався бо юдеїв» (Йо 19:37). Однак поведінка Ісуса під час Страстей, а також Його смерть мусіли дуже сильно вплинути на Йосифа. Він більше не боявся. Євангелист Марко каже, що «Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса» (Мк 15:43). Беззахисний і люблячий Ісус додав йому відваги. Йосиф більше не вагався публічно стати на бік Ісуса навіть перед найвищим представником окупаційної влади –Пилатом. Як член Синедріону він також був зобов’язаний подбати про похорон Ісуса до заходу сонця, щоб згідно з навчанням Старого Завіту уникнути осквернення землі (Втор 21:22-23). Але опис Луки вказує, що він сповнив свій обов’язок зовсім не відсторонено і не формально. Трохи більше відваги Йосифа під час суду над Ісусом, як, зрештою, і трохи більше таких «Йосифів», напевно, не призвели б до цієї страшної трагедії…
Проте Бог діє навіть тоді, коли по-людськи усе виглядає більше ніж безнадійно. Дуже багато людей сьогодні не можуть повірити, що Бог у Христі дійшов аж так далеко. Окремі представники так званого Семінару по Ісусу (Jesus Seminar), який почався у США 1985 року, витратили дуже багато паперу, намагаючись переконати своїх читачів, що Ісус не помер на хресті чи не був похований. Але про одне і друге чітко говорять усі чотири євангелисти, але це детальніше розглянемо у Страсний тиждень. Тепер важливо подивитися на події смерті та погребення Ісуса очима Йосифа з Ариматеї: Бог, про якого Йосиф напевно багато чув і діла якого бачив у чудотворній діяльності Ісуса, зробив неймовірне… Того дня Йосиф був свідком настільки незбагненної події, що один з найбільших богословів нашого часу Ніколас Томас Райт назав свою книжку про Велику Пʼятницю і Страсті Ісуса «День, коли почалася революція» (The Day Revolution Began)…
Oratio (молитва)
Ісусе, даруй мені відвагу Йосифа Ариматейського, щоб я не боявся завжди солідаризуватися з Тобою у моїх ближніх…
Contemplatio (споглядання)
Смерть і погребення є останніми і найбільш
драматичними моментами життя людини. Це не ті речі, про які ми зазвичай
роздумуємо. Правду кажучи, воліємо радше уникати подібних роздумів і природно
їх побоюємося. Добра Новина, однак, полягає у тому, що Господь не залишив нас
напризволяще. Він добровільно, з превеликої Своєї любові розділив з нами нашу
смерть для того, щоб ми могли жити Його життям. Ця подія назавжди змінила наше
розуміння Бога так само, як і Його перспективу для нашого життя…
[1]Pismo Święte Starego i Nowego Testamentu. Najnowszy przekład z języków oryginalnych z komentarzem. Edycja Świętego Pawła 2009, s. 2324-2325.
Дякую