Тиждень сиропусний. Субота. Жити повним життям (Мт 6:1-13)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. 2. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 3. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: 4. щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 5. А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять на видноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 6. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 7. А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. 8. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в Нього. 9. Тож моліться так: Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться Твоє ім’я. 10. Хай прийде Твоє царство, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. 11. Хліб наш щоденний дай нам нині. 12. Прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. 13. Не введи нас у спокусу, але визволь нас від злого».

Коментар до тексту

Текст Євангелія – це частина Нагірної проповіді Ісуса Христа, яка відкриває перед нами спосіб Божого думання та бачення світу. У цьому уривку Господь застерігає учнів від зовнішнього, поверхового та показового духовного життя. Основна увага присвячена двом повчанням про милостиню та молитву. Обидві дії повинні випливати із серця, а відтак формувати у нас чесноту праведності, тобто правильних стосунків з Богом і ближніми.

Meditatio (розважання)

«Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі». Бог обдаровує нас усім постійно, бо така Його природа. І тому Ісус спонукає Своїх учнів до природних взаємин з людьми і Богом. Господь не хоче, щоб ми імітували стосунки ані з Ним, ані з нашими ближніми. Він прагне, щоб ми жили життям у повноті, без жалів і нарікань, радісно, у терпеливості, а також у служінні, вірі, надії, любові та прославі Бога усім, що ми робимо. Св. Павло заохочує: «Чи ви, отже, їсте, чи п’єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу!» (1 Кор 10:31).

У Євангелії від Йоана Ісус каже: «Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали» (Йо 10:10). Ми живемо справжнім життям тоді, коли служимо іншим, бо так ми наслідуємо Бога, на образ і подобу якого ми сотворені. Ісус, ставши людиною, показав, як Бог поводиться, і що означає життя життям, гідним людини. Слова у Мк 10:45 містять водночас і приклад, і настанову, як бути справжньою людиною: «Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служити, лише щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох».

Натомість усяка штучність, показовість, пафос і тріумфалізм є нічим іншим, як редукцією особистості, віддаленням особи від себе самої. Бог хоче для нас більшого, тобто справжнього – такого, яке, збудувавши нас, від нас не забереться. Тому Ісус просить прислухатися до здорового глузду, остерігатися, бути уважними (саме низкою таких заохочень можна перекласти заклик Ісуса в оригіналі Євангелія від Луки – Προσέχετε / prosevhete), аби, бавлячись у життя, його не проґавити…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за приклад справжнього життя у ставленні до Бога та моїх братів і сестер…

Contemplatio (споглядання)

Позірна побожність, штучність, самозакоханість клиру, монашества і загалом т. зв «віруючих» осіб є тими перешкодами, які закривають від людей красу правдивого життя у Бозі, дію Святого Духа у людині. Щоденне роздумування над Словом і, як наслідок, відверта і щира розмова з Небесним Отцем – це запорука нашої природності та життя відповідно до первісного Божого задуму…