Сьомий тиждень після П’ятдесятниці. Субота. Розумна богослужба (Рим 12:1–3)

Час прочитання: 5 хвилин

Lectio (читання)

«Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну. 2. І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале. 3. Ласкою, яка мені дана, я кажу кожному з вас: не думати понад те, що треба думати, а думати скромно, мірою віри, як Бог наділив кожному».

Коментар до тексту[1]

Цей короткий уривок відкриває моральну частину листа (Рим 12:1–15:13), у якому апостол заохочує вірних Римської Церкви до життя за благодаттю, яку вони одержали у Христі (Рим 1–11). Як оправдані та примирені з Богом, християни повинні являти цілком новий спосіб поведінки та думання. По суті, тут апостол заохочує своїх адресатів відповісти життям на Євангельську Вістку, яку він пояснив у доктринальній частині листа (Рим 1–11). Святий Павло просить римлян віддати все їхнє єство на служіння Богові. На відміну від фізичних старозавітних жертв, апостол хоче, щоб християни Рима залучили до свого служіння і розум, і серце, і тіло, − це відображатиме правильну відповідь на проголошену Євангелію. Живучи у світі, що проминає, християни через зустріч із Христом уже обновили свій розум згідно з Божою правдою і тепер покликані виконувати Божу волю (в. 2). Для цього потрібно у смиренні реалізувати ті дари, якими Господь обдарував кожну охрещену особу (в. 3).

Meditatio (розважання)

«Тож благаю вас, брати, на милість Божу, віддати тіла ваші як жертву живу, святу, приємну Богові: богослужбу від вас розумну». Бог прийшов у цей світ як людина, щоб ми отримали повноту життя (пор. Йо 10:10) і могли жити життям, достойним людини, гармонійним і щасливим. Щоб жити таким життям, треба навчитися відповідати Богові на Його щедрі дари, зокрема на дар Його власного життя, усім своїм єством, повнотою всього людського буття. Саме тому в Першому посланні до Солунян св. Павло закликає: «Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота – дух і душа, і тіло – буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа» (1 Сол 5:23).

Справжні стосунки не містять жодної формальности. Ми не можемо вдавати, що живемо Божим життям, чи просто фізично ходити до храму й бути присутніми на богослужіннях. Наша богослужба повинна бути «розумна» – грецьке поняття «λογικός / logikos», яке тут вживає апостол, можна також перекласти як «духовна». Отже, ідеться про те, що наше поклоніння повинно охоплювати і розум, і серце – усе наше внутрішнє єство, щоб уникнути поверховости й певної театральности. Окрім того, «λογικός / logikos» перекладається і як «розумний, розсудливий, належний, відповідний» – ідеться про те, щоб наше служіння Богові відображало правильне розуміння Євангелія та належну відповідь на нього, і до цього була залучена ціла наша особа.

Поняття «λατρεία / latreia», яким послуговується св. Павло на означення «богослужби», зазвичай позначало служіння священників у Храмі (Євр 9:1, 6). Проте християни служать не тільки у фізичних храмах, але кожен передусім є храмом духовним: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, Який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. 20. Ви-бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор 6:19, 20). Християни мають принести в жертву Богові все своє життя, а також піднести Йому хвалу всього творіння, бо через хрещення всі вірні є царським священством. Ось тому св. Петро заохочує: «А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. 9. Ви ж – рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали Того, Хто вас покликав з темряви в дивне Своє світло» (1 Пт 2:5, 9).

Oratio (молитва)

«А я завжди уповатиму, усе більше й більше Тебе хвалитиму» (Пс 71:14).

Contemplatio (споглядання)

Наше християнське життя − це відповідь віри та вдячности Богові на Його щедрий дар спасіння, явлений нам в Ісусі Христі. У Христі ми отримали світло для справжнього життя, для якого Бог створив людину (пор. Йо 8:12; 9:5). Проте ми також покликані бути світлом для інших (пор. Мт 5:14), указувати на справжню Дорогу, Правду і Життя (Йо 14:6). Для цього треба бути справжніми, не боятися відповідати на євангельський максималізм, бо в цьому і є суть та радість нашого життя. У Своїй Нагірній проповіді Ісус каже: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі» (Мт 5:16).

---

[1] Деякі думки в коментарі до тексту та розважанні основані на J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016. Rom 12:1–3.