Шостий тиждень після Пасхи. Субота. Слово і Євхаристія (Ді 20:7–12)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб Хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними й затягнув бесіду до півночі. 8. Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить. 9. Один юнак, Євтих на ім’я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього поверху, і його підняли мертвим. 10. Павло зійшов додолу, припав до нього, обнявши, і мовив: Не тривожтесь, бо його душа в ньому”. 11. Потім зійшов нагору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді пустився в дорогу. 12. А хлопця привели живого і втішились безмірно».

Коментар до тексту[1]

Лука засвідчує, що від самих початків перші християни «постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Дії 2:42). Після тижневого перебування апостола Павла в м. Троаді, у неділю місцева Церква зібралася, «щоб ламати Хліб» та слухати навчання Божого Слова, тобто для участі в первісній Літургії. У тодішньому язичницькому суспільстві неділя була звичайним робочим днем, і всі присутні працювали весь день перед тим, як увечері зійшлися разом. Церква збиралася або рано-вранці, або пізно ввечері, або так і так водночас. Очевидно, Павло завжди радо й багато говорив про Ісуса, й одного разу це призвело до того, що в приміщенні, де було багато ламп, а тому гаряче й задушливо, юнак на ім’я Євтих (у перекладі з грецької означає «щасливий»), який перед тим, можливо, багато працював, сидів біля вікна, задрімав і, впавши додолу, помер. Тоді Павло, подібно як Ісус в Євангелії (пор. Мк 5:40) та Петро в Діяннях (9:40–41), а також пророки Старого Завіту Ілля та Єлисей (пор. 1 Цар 17:21–22; 2 Цар 4:34–35), підняв його з мертвих у перший день тижня[2]. Це єдине чудо, про яке згадує Лука в Діяннях апостолів, коли апостол воскрешає когось із мертвих.

Meditatio (розважання)

«А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб Хліб ламати, Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв із ними й затягнув бесіду до півночі». У цьому уривку чуємо про те, як Павло приводить людей до єдності з Богом через проголошення та пояснення Його Слова, а також через участь у Євхаристійній Трапезі. Щоб зустрітися з Богом, треба відкрити Писання і прийняти Євхаристію. У Писанні наявний аспект воплочення: Писання воплочує в собі Слово, а воплочення Слова довершує перетворення слухання та читання Слова в Євхаристію, позаяк істинно християнська думка завжди євхаристійна. Євхаристія розуму, адже належить любити Бога всім своїм розумом, приготовляє нас до шлюбної зустрічі з таїнством, а таїнство зі свого боку просвічує розум. Прийняте Слово запрошує до Євхаристії. Ще Оріген в «Гомілії про імена» (16:9) писав: «Сказано, що ми п’ємо Христову Кров не тільки тоді, коли приймаємо її в таїнственному обряді, але також і тоді, коли слухаємо слова, які містять у собі життя і які Він Сам сказав про Себе: “Слова, сказані Мною, є дух і життя”»[3].

Грецьке слово «Євхаристія» означає «благодарення». Інші назви, якими Церква окреслювала це таїнство, – Вечеря Господня (1 Кор 11:20) та Ламання Хліба (Дії 2:42). У Євангелії від Йоана Ісус навчає: «Я Хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось Цей Хліб їстиме, житиме повіки. І Хліб, що Його Я дам, це Тіло Моє за життя світу (…) Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете Тіла Чоловічого Сина й не питимете Його Крові, не матимете життя в собі» (Йо 6:51–54). Отці Церкви постійно зверталися до цих дивовижних слів Ісуса. Ісус − «Хліб Небесний», «Хліб Життя». Воскреслий цілковито дається нам у Євхаристії, яка є їжею воскресіння. Ісус − Хліб, бо Його Тіло утворене із всекосмічного життя та замішане людською працею. Водночас Він є «Хлібом Живим», життєдайним, бо в Ньому Божественне життя пронизує землю й людську природу. Отже, Євхаристія – цілком реальна сила воскресіння, «закваска безсмертя», як каже Ігнатій Антіохійський, «об’єктивна» сила, яка, зрозуміло, повинна прийматися у вірі та ставати переливанням Божественної енергії в події зустрічі, але яка не залежить від нашого до неї ставлення[4].

Oratio (молитва)

«Та ось Бог – допомога мені; Господь – опорою життя мого» (Пс 54:6).

Contemplatio (споглядання)

Юнак Євтих сидів на вікні. За вікном була темрява, глибока ніч. У кімнаті Павло проголошував Слово та ламав Хліб – відбувався літургійний спомин Господнього Воскресіння, святкування Його тріумфу над смертю. Євтиха огортає глибокий сон, він падає з третього поверху додолу, і його знаходять мертвим. Відтак Павло силою Воскреслого Христа повертає його до життя. Розповідь містить дуже глибокий символізм цілком протилежних за змістом елементів: з одного боку – ніч, темрява, сон, падіння, порожнеча, смерть; з іншого – Боже Слово, Євхаристія як святкування перемоги Христа над смертю, спільнота віруючих, унікальна сила Христа, присутня в Його слузі Павлові, Воскресіння. Перший перелік є частиною життя кожної людини, проте Добра Новина полягає в тому, що Ісус пропонує нам другий перелік як засіб нового життя, яке Бог бажає подарувати кожній людині. Наша активна участь у житті Церкви, зокрема життя Словом Божим та Євхаристією, може перемінити якість нашого життя та відкрити новий погляд, можливості й перспективи там, де чисто по-людськи вже не може бути жодної надії.


[1] Коментар до тексту, розважання та запрошення до споглядання адаптовано з моїх давніших роздумів, опублікованих у «Декада місійності. Від Вознесіння до П’ятидесятниці». УГКЦ, Рада з питань Євангелізації 2016.

[2] R. W. Wall. The Acts of the Apostoles: Introduction. Commentary, and Reflections. The New Interpreter’s Bible. vol. X Nashville, 1995, P. 275–276.

[3] O. Clement. Sources. Les mystiques chrétiens des origines. Textes et commentaires., Paris, Desclee de Brouwer 2008. Р. 113.

[4] Там само. – С. 125–126.

2 коментарі до “Шостий тиждень після Пасхи. Субота. Слово і Євхаристія (Ді 20:7–12)”

  1. Володимир

    Мене дуже вразила постава аростола Павла по відношенню до проблеми Євтиха❗
    І я дуже хочу поставити запитання усім, хто читатиме мій коментар, особливо священикам, яке я спробував поставити спочатку собі: а що Я би зробив на місці апостола Павла, якби щось подібне сталося з кимось з парафіян на Службі Божій🤔❓🤔

Залишити відповідь до Галина Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *