Lectio (читання)
«Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини. 12. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток. 13. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. 14. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. 15. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. 16. І він бажав би був наповнити живіт свій стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому. 17. Опам’ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. 18. Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! 19. Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів. 20. І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. 21. Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. 22. А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. 23. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, 24. бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся. І вони заходились веселитися. 25. А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. 26. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. 27. Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим. 28. Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. 29. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. 30. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. 31. Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. 32. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся”».
Коментар до тексту
У Лк 15 Ісус розповідає притчі для того, щоб фарисеї з книжниками, які нарікали, що «Цей грішників приймає і їсть разом з ними» (Лк 15:2), могли зрозуміти, як Бог ставиться до тих, що грішать, а потім повертаються до Нього. Лука чітко стверджує, що усі три притчі Ісус сказав до них (Тоді Ісус сказав до них цю притчу – в. 15:3). Очевидно, Христос ніде не каже, що грішників потрібно приймати такими, якими вони є, вони повинні розкаятися: заблукана вівця та загублена драхма знаходяться, а блудний син повертається додому. Однак Ісус інакше ніж його критики розуміє суть покаяння: для його опонентів важливі тільки їхні стандарти чистоти та збереження закону, тоді як для Ісуса має значення щире розкаяння тих, хто йде за Ним[1].
Meditatio (розважання)
«І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його». Радість і надія цієї притчі для мене і для тебе полягає у тому, що, за свідченням Ісуса, Отець постійно виглядає нас, бачить кожен відрух мого і твого серця та завжди перший кидається назустріч (Лк 15:20), щоб щиро та великодушно, міцно обійняти.
Батько постійно чекає і виглядає сина, інакше важко пояснити, чому, «як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його». Реакція батька окреслена словом «змилосердився» (гр. ἐσπλαγχνίσθη/ esplanhnisti – пасивний стан 3-ї особи однини вказує на Бога як підмет дії; Лука ще 2 рази вживає це слово − у 7:13 та 10:33), яке означає найвищий ступінь співпереживання та солідарності з іншою особою. Він настільки «зачекався» свого сина, що біжить йому назустріч, як юнак, кидається на шию, цілує та на «одному диханні» наказує слугам: «Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. 23. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, 24. бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся». Цю останню фразу «бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся» батько повторить ще раз, коли старший син не захоче радіти та веселитися з приводу повернення молодшого брата, підкреслюючи цим суть повернення: був мертвий через гріх та ожив, повернувшись до життя гідного сина; пропав, відійшовши від батька в далекий край, і знайшовся, повернувшись до отчого дому.
У Лк 15 йдеться про Бога, який бачить дуже багато та дивиться на мене і на тебе цілком іншими очима. Він однаково любить і молодшого, і старшого, іншими словами, і того, хто відходить явно та зухвало (на сході попросити в батька часку маєтку за його життя означало побажати йому смерті), і того, хто фізично ніби є поруч, але в серці відчужений і далекий. А батько просто любить, чекає, виглядає і по-дитячому кидається на шию.
Oratio (молитва)
Небесний Отче, дякую Тобі за Твою вірність, великодушність та повсякчасну любов…
Contemplatio (споглядання)
Сучасна
Церква має дуже важливе завдання – бути живим свідченням невимовної любові
Божої, яка виявляється в жертві Ісуса на хресті. Таким чином, «ми проповідуємо Христа розпʼятого» (1
Кор 1:23), «що полюбив нас і обмив нас
від гріхів наших кров’ю Своєю» (Од 1:5), бо «Бог показує Свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще
були грішниками» (Рм 5:8). Світ, понівечений та покалічений внаслідок
безглуздої дії гріха, потребує чути слова Доброї Новини, а не тільки докорів та
моралізування, які не дають сили виконати те, до чого закликають.
[1]N. T.Wright.Luke for Everyone. –Westminster John Knox Press, 2004. – Kindle ed. Р. 184
Дуже вам дякую отче за чудові розважання
Слава Ісусу Христу! Щиро вдячний Вам! ?
Дякую!
Слава Богу!
Слава Ісусу Христу! Читаю повторно , і знову по-новому, і з нову в захваті. ❤️😍🙏