Неділя м’ясопусна, про Страшний суд (Мт 25:31-46)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Як же прийде Син Чоловічий у Своїй славі, й ангели всі з Ним, тоді Він сяде на престолі Своєї слави. 32. І зберуться перед Ним усі народи, і Він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33. і поставить овець праворуч Себе, а козлів ліворуч. 34. Тоді цар скаже тим, що праворуч Нього: Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35. Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли; чужинцем був, і ви Мене прийняли; 36. нагий, і ви Мене одягли; хворий, і ви навідались до Мене; у тюрмі був, і ви прийшли до Мене. 37. Тоді озвуться праведні до Нього: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38. Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39. Коли ми бачили Тебе недужим чи в тюрмі і прийшли до Тебе? 40. А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили. 41. Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від Мене геть, прокляті, у вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42. бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене не напоїли; 43. був чужинцем, і ви Мене не прийняли; нагим, і ви Мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до Мене. 44. Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і Тобі не послужили? 45. А Він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з Моїх братів найменших, – Мені також ви того не зробили. 46. І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне».

Коментар до тексту

Читання цієї неділі містить завершальне прилюдне навчання Ісуса, яке водночас є частиною Його останнього дискурсу (великої промови Ісуса за декілька днів перед Його Страстями та Воскресінням), записаного в Євангелії від Матея (25:31-46).

У контексті Ісусового навчання в Євангелії від Матея ця притча, правдоподібно, адресована не так тим, хто служить убогим та потребуючим, а насамперед тим, хто приймає (або не приймає) посланців Євангелія. В інших місцях Євангелія від Матея учні названі «братами» Ісуса (Мт 12:50; 28:10; пор. також про «найменших» – Мт 5:19; 11:11; 18:3-6, 10-14). Отже, дехто свідомо приймає Ісуса, приймаючи гостинно Його посланців (Мт 10:40-42), яких потрібно нагодувати і напоїти (Мт 10:8-13, 42). Ув’язнення може означати арешти апостолів правителями та царями (Мт 10:18-19), а нездужання може бути викликане важкістю та складними умовами місій (Флп 2:27-30; можливо, Гал 4:13-14; 2 Тим 4:20). У листах Павла (Рим 8:35), де описано терпіння Христових учнів, є згадка про нагих та бідно одягнутих, а найбільш повний і детальний перелік випробувань Його послідовників вміщено у 1 Кор 4:11 та наступних віршах.

Meditatio (розважання)

«Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших – ви Мені зробили». Цар судитиме народи, беручи до уваги те, як вони відгукнулися на Євангеліє Царства, яке їм проповідували (Мт 24:14; 28:19-20). З іншого боку, справжні посланці Євангелія зможуть успішно євангелізувати світ тільки тоді, коли вони добровільно оберуть убогість і терпіння заради Христа. Відтак під «найменшими», про яких згадує Євангеліє, більшість дослідників Нового Завіту розуміє саме апостолів та місіонерів, а також усіх убогих благовісників Ісуса.

Страхітливе завершення матиме суд для тих людей, які не прийняли діяльно посланців Євангелія і, звичайно ж, не пам’ятають того, як скривдили Бога. Тоді козлів відлучать (Мт 7:23) у вогонь вічний (пор. Мт 3:8, 10, 12), хоча Бог спочатку / первинно не створив ні їх для вогню, ні вогню для них (пор. 4 Езри 8:59-60; можливо, Рим 9:22; Прип 16:4). Таку дійсність Бог «приготував» (пор. Мт 25:34) для диявола та його ангелів (пор. 2 Пт 2:4; 1QM 13.11-12; 15.13-14).

Важливо зауважити, що цей уривок варто розглядати в контексті суміжних притч, і тоді «прийняття» посланців Христа матиме, очевидно, ширше значення ніж тільки прийняття послання Царства: це означає також відповідне поводження зі своїми підлеглими та ближніми (Мт 24:45-49). Якщо учні належно не «приймають» один одного, тоді вони відкидають Христа, Котрого представляють їхні співбрати (Мт 18:5-6, 28-29). Апостол Павло пригадує коринтянам, що бути у мирі з ним означає примиритися із самим Богом (2 Кор 5:11-7:1).

Oratio (молитва)

Ісусе, даруй мені мудрість приймати кожну особу, як самого Тебе…

Contemplatio (споглядання)

У контексті приготування до Великого посту важливо поставити собі декілька простих, але водночас дуже важливих запитань, до яких спонукає нас цей уривок з Євангелія від Матея. Якою є наша відповідь на проголошення Доброї Новини, яку принаймні раз на тиждень чуємо у храмі? Чи ми відкриті для Слова настільки, що Воно стає дороговказом нашого життя? Як інші можуть пізнати, що ми живемо Словом, а не просто ним цікавимося чи його вивчаємо? Що саме (конкретне) робимо для поширення Доброї Новини? Щиро відповіши на ці запитання, отримаємо чудову нагоду для духовної праці над собою в час великопосного приготування до літургійної зустрічі з Воскреслим Христом.