Lectio (читання)
«Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося Його життям. 11. І не тільки те, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми тепер одержали примирення. 12. Тим-то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили; 13. бо й до Закону гріх був у світі, але гріх не рахується, коли нема Закону; 14. одначе смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, що не згрішили подібним переступом Адама, що є образ того, що мав прийти. 15. Та не так воно з провиною, як із даром ласки. Бо коли через переступ одного померло багато, то тим більше ласка Божа і дар через ласку одного чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. 16. І не так воно є з даром, як із провиною одного грішника: бо суд по одній провині приносить засуд, а дар ласки по багатьох провинах – оправдання».
Коментар до тексту
Пояснивши у перших чотирьох главах послання, що ми оправдуємося перед Богом (стаємо праведними) не нашими зусиллями жити за голосом сумління чи виконувати Закон, а вірою в Ісуса Христа, апостол Павло переходить до розмови про наслідки оправдання. Найперше − це примирення з Богом, і цій темі присвячена ціла п’ята глава послання. Це примирення стало можливим завдяки невимовній Божій любові, яка виявилася у спокутній смерті Ісуса Христа за всіх грішників. Смерть Ісуса примирила людину й Бога та дала початок відновленню всього світу, ураженого гріхопадінням людини. Гріх старого Адама, через якого людство відійшло від Бога й увійшло в поле смерті, був знищений всепереважаючою силою Божої благодаті в Ісусі Христі.
Meditatio (розважання)
«Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося Його життям». Ці слова не можуть не шокувати, або принаймні не дивувати. Ми примирилися з Богом не через усвідомлення наших провин і прохання про прощення наших гріхів. Ми не спромоглися на належне усвідомлення трагедії, у яку потрапили через наші гріхи, а також не вдалися до справжнього, щирого покаяння. Ми не просили Бога звільнити нас від гріхів. Ми не просили Його про допомогу, бо факт полягає в тому, що ми навіть не знаємо, про що насправді треба просити в Господа…
Святий Павло каже, що ми примирилися з Богом смертю Його Сина, Який прийшов для того, щоб ми жили повнотою справжнього життя (пор. Йо 10:10). Чисто по-людськи за те, що ми зробили з Божим Сином, ми мали би стати ще більшими Божими ворогами, ще більшими, ніж були після гріхопадіння Адама і Єви (Бут 3). Та саме в цьому полягає Добра Новина: Божий Син Ісус Христос узяв на Себе всі наші гріхи і знищив їх на Хресті у жертві Свого життя, повного любові. Ісус помер замість нас. За всіх, за кожного. Задля мене і задля тебе. Тих, що це усвідомлюють, і тих, які цього не розуміють. Помер з великої любові, щиро, без жалю до Себе, але з жалю до нас.
Ісус учинив те, що ми не здатні осягнути своїм розумом. Зробив те, на що спроможний тільки Бог. І це назавжди змінило розуміння Бога, а також розуміння цінності людини в Божих очах. Страсті та Воскресіння Ісуса відкрили перед нами усвідомлення незбагненних Божих задумів стосовно людства, нашого призначення, нашого майбутнього. У Євангелії від Йоана читаємо: «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. 17. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним світ спасти» (Йо 3:16–17). Пізніше Йоан, відштовхуючись від цих слів, у своєму Першому соборному посланні напише: «З цього ми спізнали любов, бо Він за нас поклав Свою душу; і ми також повинні за братів душі класти» (1 Йо 3:16).
Oratio (молитва)
«Подяка хай буде Богові за Його дар несказанний!» (2 Кор 9:15).
Contemplatio (споглядання)
Розвиваючи тему Божої любові та всього, що Він зробив для нас, трохи далі в посланні апостол Павло каже: «Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36. Як написано: “За Тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз”. 37. Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас. 38. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39. ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рим 8:35–39).
Божа любов до мене незбагненна!
«Ісус учинив те,що ми не здатні осягнути своїм розумом.»
ДЯКУЮ БОГОВІ!