Cереда першого тижня Великого посту. Дар мудрості (Прип 2:1–22)

Час прочитання: 8 хвилин

Lectio (читання)

«Мій сину! Коли ти мої слова приймеш | і мої заповіді заховаєш у себе, 2. вухом твоїм уважаючи на мудрість, | схиляючи до правди твоє серце, 3. о так, коли ти розум зватимеш до себе, | із закликом звернешся до розсудку, 4. коли шукатимеш його, як срібла, | коли розшукуватимеш його, як схований скарб, 5. тоді ти збагнеш острах Господній, | тоді знайдеш пізнання Бога. 6. Господь бо дає мудрість, | і з Його уст виходить знання й розсудливість. 7. Він для праведних зберігає допомогу, | Він щит для тих, що ходять чесно. 8. Він стежки правоти пильнує, | Він береже дорогу Своїх вірних. 9. Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, | прямодушність і всяку путь добру, 10. бо мудрість увійде в твоє серце, | знання буде відрадою душі твоєї. 11. Обачність буде сторожити над тобою, | і розум тебе берегтиме, 12. щоб від путі лихої тебе врятувати, | від чоловіка з розбещеним язиком, 13. від тих, що праві стежки покидають, | щоб темними дорогами ходити, 14. від тих, що раді зло чинити | й що кохаються в розбещеності зіпсуття, 15. яких стежки криві | і які дорогами своїми крутять; 16. та щоб урятувати тебе від чужої жінки, | від незнаної з облесними словами, 17. що друга своїх молодощів занехаяла | і що Божий союз забула, 18. бо її дім доводить до смерти, | її стежки − до Тіней. 19. Ніхто з тих, що до неї йде, більше не повернеться, | ані не досягне стежки життя. 20. Тож ходитимеш дорогою добрих, | держатимешся стежок людей справедливих, 21. бо праведні заселять землю | й бездоганні будуть на ній жити; 22. лукаві ж будуть стерті з землі, | невірні будуть викорінені з неї».

Коментар до тексту

У цьому уривку, який охоплює цілу главу, автор у ролі учителя говорить про переваги та користь, які приносить мудрість. Усе повчання підсумовано в шести тематичних строфах (повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, пов’язаних між собою певною системою рим та інтонацією), основні ідеї яких розвиватимуться в декількох наступних главах (Прип 3–7). У вв. 1–4 ідеться про умови для набуття мудрості: слухняність, серйозність, здатність до пошуку й невтомна ревність. Першим результатом набуття мудрості (вв. 5–8) є Богом дане знання та захист. У третій строфі (вв. 9–11) довідуємося про іншу користь від набуття мудрості − розпізнання й розуміння для обачного та праведного життя. Наступна строфа (вв. 12–15) навчає, що мудрість є захороною від злих людей, зображених у Прип 1:10–19, – ця тема буде висвітлена у Прип 4:10–27. П’ята строфа (вв. 16–19) повідомляє, що мудрість є захистом від «чужої жінки» (тут може йти мова і про дружину ближнього, і про повій, які були жрицями в різних культах плодючості) та перелюбниці, які можуть легко привести життя до руїни. Остання – шоста строфа (вв. 20–22) − містить пояснення, що кінцевою метою мудрості є доброта і справедливість у житті людини, ці чесноти приносять нагороду життя на землі, дарованій Господом[1].

Читаючи книгу Приповідок, треба взяти до уваги декілька важливих речей. Книга Приповідок є частиною біблійної поезії. За словами одного з дослідників біблійної літератури, «поезія – це стиснена мова». Істину у Приповідках подано у формі афоризмів − лаконічних формулювань, які передають серцевину якоїсь думки. Афоризми концентрують і навіть очищають правду, тому містять лише найважливіше. Та щоб добре зрозуміти якусь біблійну приповідку, іноді варто прочитати цілий уривок і навіть секцію, до якої вона належить. Другою вагомою ознакою книги Приповідок є образність мови: наявні тут приповідки характеризуються образною, метафоричною та фігуративною мовою – це інший приклад певної лаконічності (стислості, компактності), коли за допомогою певних образів автор передає дуже важливі ідеї кількома словами. Третьою і найважливішою ознакою висловлювань у книзі Приповідок та біблійній поезії загалом є спосіб подачі матеріалу за допомогою т. зв. паралелізму – це така особливість єврейської поезії, яка творить специфічні взаємозвʼязки між фразами в поетичній лінії / рядку. Повторення фраз у паралелізмі не просто декоративне, воно слугує для наголошення думки у приповідці. Приповідки переважно складаються з двох частин: перша представляє виклад певної істини, а друга підсилює першу. Варто зауважити, що є різні види паралелізму, серед яких найбільш відомі такі: синонімічний (та сама думка чи ідея передається різними висловами – Пс 13:1; Прип 11:7, 10, 25), синтетичний (подібність більше за формою, ніж за змістом – Пс 100:3; Прип 15:3) та антитечний (паралельні висловлювання розташовані в опозиції одне до одного – Прип 10:1, 27–28; Пс 1:6)[2].

Meditatio (розважання)

«Господь бо дає мудрість, | і з Його уст виходить знання й розсудливість». У Прип 1:20–33 Мудрість персоніфікована – вона уособлює праведну жінку, яка звертається до людей, щоб прийняли Її поради і так віднайшли мир та безпеку в житті (Прип 1:33). У цьому уривку автор книги в ролі учителя навчає, що Господь, Який є Джерелом мудрості – Самою Мудрістю, дарує мудрість кожній людині, яка хоче її прийняти. Тут ідеться передусім про певну чесноту – євр. «חָכְמָה / hokma / мудрість» означає мудре судження чи рішення, яке веде до успіху, дає силу вибрати дорогу життя (Прип 13:10; 14:8; Проп 8:5; 10:12) та жити згідно з Божим задумом.

У контексті цієї глави (Прип 2) бути мудрим означає слухатися Господа, приймати глибоко до серця Його слова, жити ними. Серце людини повинно стати плодотворним ґрунтом, у який Господь хоче посадити Свою мудрість, бо «Він для праведних зберігає допомогу, | Він щит для тих, що ходять чесно. 8. Він стежки правоти пильнує, | Він береже дорогу Своїх вірних» (вв. 7–8).

Важливо усвідомлювати, що мудрість − це не просто вид знання, який здобуваємо своїми зусиллями, це передусім дар Бога, і ним Він хоче обдарувати тих, які цього прагнуть. Св. апостол Яків навчає: «Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, Який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. 6. Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання, бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер» (Як 1:5–6).

Oratio (молитва)

«Предвічний Боже, зішли на нас із високого неба Твою святу мудрість, просвіти нею наші уми. Нехай Божа мудрість поведе нас дорогами правди, нехай стереже нас від лжі й обману. Амінь» (Молитва Митрополита Андрея Шептицького).

Contemplatio (споглядання)

У Прип 2 підкреслено велику цінність мудрості, яка перевершує всі земні багатства та провадить до здобуття остраху Господнього й пізнання Бога (в. 5). Мудрість навчає людину правильної постави щодо Бога та ближніх. Бути мудрим означає ходити дорогою віри, надії та любові, тобто прагнути наслідувати життя Ісуса Христа, дозволити своєму серцю битися й жити в унісон з Євангелієм – жити життям Самого Бога…


[1] T. P. McCreesh, Proverbs. In The New Jerome Biblical Commentary (R. E. Brown, J. A. Fitzmyer, R. E. Murphy. Eds.) – Bangalore: Theological Publications in India, 2002. Р. 456.

[2] K. W. Bodenhamer, Biblical Poetry; J. C. Kuo, Book of Proverbs; In J. D. Barry, D. Mangum, D. R. Brown, M. S. Heiser, M. Custis, E. Ritzema, D. Bomar, Faithlife Study Bible. Bellingham, WA: Lexham Press. Electronic edition 2016.

4 коментарі до “Cереда першого тижня Великого посту. Дар мудрості (Прип 2:1–22)”

  1. Слава Ісусу Христу!!!
    Сердечно дякую, отче, за чудовий коментар про Мудрість,яка об’являє людині Бога,Його велич, красу і божественність!
    Господнього вам надхнення у вашій праці!!!

Залишити відповідь до Svyatoslav Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.