6-й тиждень після Пасхи. Вівторок. Бог, прославлений в Ісусі Христі (Йо 12:19−36)

Час прочитання: 7 хвилин

Lectio (читання)

«А фарисеї між собою тоді говорили: “Бачите, що годі щось зарадити, бо ввесь світ іде за Ним”. 20. Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки. 21. Ті приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: “Пане, хочемо побачити Ісуса”. 22. Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом знову ж таки приходять та й говорять Ісусові. 23. І відрікає їм Ісус: “Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого. 24. Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе. 25. Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно. 26. Хто служить Мені, хай іде слідом за Мною: і де Я, там і слуга Мій буде. Того, хто Мені служить, пошанує Отець. 27. Тепер стривожилась душа Моя, і що Мені казати? Спаси Мене, Отче, від години цієї? Але на те ж Я і прийшов – на цю годину! 28. Отче, прослав Своє ім’я!” І голос із неба злинув: “І прославив, і знову прославлю!” 29. Народ, що стояв там і чув те, говорив: “То був грім”. А інші: “Ангел промовляв до Нього!” 30. Та сказав Ісус у відповідь: “Не заради Мене ізлинув голос той, лише заради вас. 31. Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу. 32. Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до Себе”. 33. Це казав Він, щоб зазначити, якою смертю вмре. 34. Народ же озвавсь до Нього: “Із Закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же Ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий – отой Син Чоловічий?” 35 . Відрік же їм Ісус: “Ще трохи часу Світло з вами. Ходіте, поки Світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде. 36. Поки у вас Світло – віруйте у Світло, щоб Світла синами вам стати!” Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них».

Коментар до тексту

Після завершення прилюдного служіння Ісус провіщає Свої Страсті та Воскресіння. Усе Його життя – від Воплочення до Воскресіння і Вознесіння на небо − має значення для всіх людей на землі, саме тому тут згадано греків, які вже прийняли юдаїзм (вв. 20−22), вони є представниками усього язичницького світу, якому в Ісусі та завдяки діянню Святого Духа Отець буде явлений найбільш повною мірою. Для того, щоб це сталося, Ісус говорить про Своє Розп’яття та прославу після нього (вв. 23−24, 32−33), а також запрошує слухачів до наслідування Його життя (вв. 25−26). Він бажає сповнити волю Отця, і тому Отець обіцяє прославити Своє ім’я через Страсті Свого Сина (вв. 27−31). Натовп не розуміє ні слів Ісуса, ні слів Отця (в. 34), тому Ісус закликає їх повірити у Світло, щоб вони могли стати «синами Світла» (вв. 35−36)[1].

Meditatio (розважання)

«Тепер стривожилась душа Моя, і що Мені казати? Спаси Мене, Отче, від години цієї? Але на те ж Я і прийшов – на цю годину!». Щоб зрозуміти ці слова Ісуса, варто звернути увагу на слова апостола Павла у посланні до Филип’ян: «Тягне-бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще; 24. та задля вас мені куди конечніше зостатися в тілі. 25. І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі» (1:23−25). Павло розривається між двома бажаннями : він відчуває сильне прагнення вже бути з Христом, але усвідомлює, що задля филип’ян та інших, яким він повинен благовістувати Христа, йому краще залишитися на цій землі. Павло розуміє, що Бог потребує його місійного служіння та приймає Його волю.

Як людина, Ісус природно міг хотіти уникнути жахіття смерті через розп’яття, але Його глибоке бажання виконати Божу волю – прославити Отця, принісши Себе в жертву за наші гріхи, – пересилило у Ньому страх смерті. Тут бачимо рух від людського бажання безпеки до абсолютного підкорення Божій волі. Подібний внутрішній рух від прохання до бажання виконати Божу волю можна побачити у молитві Ісуса в Гетсиманії: «Отче, коли Ти хочеш, віддали від Мене цю чашу, тільки хай не Моя, а Твоя буде воля!» (Лк 22:42; пор. Мт 26:39; Мк 14:36).

Думка про смерть могла засмучувати Ісуса, тому Він звертається у молитві до Отця. Щоб сповнити Свою місію, Він, як людина, шукає підтримки в любові та силі Отця. Молитва Ісуса настільки дієва, що Отець відразу відповідає з неба. Бог хоче, щоб люди зрозуміли любов Ісуса – Його голос прозвучав задля них. Проте вони не здатні розпізнати Боже Слово: одні почули тільки шум, а інші приписали ці слова ангелові. Лише Ісус зрозумів суть цього послання і сказав про нього людям. Саме для того, щоб ми могли краще розуміти Божу волю для всіх людей і бодай трохи збагнути ширину та глибину Божої любові, Ісус прославить Бога через Свої Страсті та Воскресіння, тобто виявить Його справжню природу і покаже, що Він достойний хвали. Аж такого кроку Божої любові сучасники Ісуса зрозуміти не могли, адже мали про Месію свої усталені уявлення. З цієї причини Ісус запрошує їх відкритися на Світло, щоб темрява їхніх уявлень та надто заземлених бажань не поглинула назавжди їхнє життя…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за приклад прийняття Божої волі…

Contemplatio (споглядання)

У Євангелії від Йоана Ісус каже: «За те Отець Мій Мене й любить, бо Я кладу Моє життя, щоб знову його взяти. 18. Ніхто його в Мене не забирає, бо Я Сам кладу його від Себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця Мого прийняв Я цю заповідь» (10:17−18). Своїм служінням людям Ісус найповнішою мірою відкрив для нас, ким є Бог, яка Його воля щодо людини, що нам потрібно робити, щоб цю волю сповнити і бути щасливими. Для цього Ісус запрошує нас до наслідування Його життя: «Хто служить Мені, хай іде слідом за Мною: і де Я, там і слуга Мій буде. Того, хто Мені служить, пошанує Отець» (Йо 12:26).

---

[1] Коментар та розважання основані на Murray J. Harris. John (Exegetical Guide to the Greek New Testament. A. J. Köstenberger, R. W. Yarbrough – Gen. Eds.) B&H Publishing Group. Nashville, Tennessee 2015. Kindle Edition.Kindle Location 7494−7649.