5-й тиждень після Пасхи. Вівторок. Той, Хто Є, об’явлений в Ісусі (Йо 8:51−59)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«“Істинно, істинно говорю вам: Хто Моє Слово берегтиме, повіки не побачить смерти”. 52. А юдеї Йому: “Аж тепер ми збагнули, що Ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а Ти твердиш: Хто берегтиме Моє Слово, той смерти не зазнає повіки. 53. Невже більший Ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого Ти з Себе робиш?” 54. Ісус відрік: “Якщо Я Самого Себе прославляю, слава Моя – ніщо. Отець же Мій, про Якого кажете: Він Бог наш, Той Мене прославляє. 55. Та ви Його не спізнали, Я ж знаю Його. І коли сказав би Я, що не знаю Його, був би і Я такий, як ви, неправдомовець. Та Я Його знаю і бережу Його Слово. 56. Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день Мій – і звидів, і втішився.” 57. Юдеї ж Йому: “Ще й п’ятдесят років нема Тобі, а Ти Авраама бачив?” 58. І сказав їм Ісус: “Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я Є.” 59. І вхопили каміння, щоб кинути на Нього, та Ісус перейшов посеред них і полишив Храм».

Коментар до тексту

Ці слова завершують довгу промову Ісуса про Його ідентичність та рівність з Отцем, висловлену у часі святкування Кучок – свята подяки за численні Божі благословення під час подорожі з Єгипту до Обіцяної Землі. Оскільки Ісус посідає вічне життя, Він гарантує це життя тим, які зберігатимуть Його Слово (вв. 51−53). Ісус хоче донести Своїм слухачам, що Він дуже глибоко, на внутрішньому рівні, знає Отця, Який прославляє Його (вв. 54−55). Тому природно, що Ісус є вищим від Авраама (вв. 56−59), який був радий побачити воплочення Ісуса (вв. 56−57) – Того, Хто існував перед його народженням і Хто є вічним Я Є (вв. 58−59)[1].

Meditatio (розважання)[2]

«І сказав їм Ісус: “Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я Є». Другий раз у 8-й главі Йоана Ісус вимовляє слова, якими Бог об’явився Мойсеєві у книзі Виходу (3:14) в абсолютному сенсі: «Я Є» (ἐγώ εἰμι / ego eimi). Перший раз після запитання юдеїв: «Хто ж Ти такий?», Ісус вказує на Того, Хто Його послав і від Кого Він промовляє у світі. Ісус повторює формулу об’явлення «Я Є», проте екстраполює її в майбутнє: «Коли вгору Сина Чоловічого піднесете, тоді взнаєте, що Сущий Я» (Йо 8:28). На Хресті можна побачити Його Синівство, Його єдність з Отцем. Хрест є справжньою «висотою» любові «до кінця» (Йо 13:1) – тут Ісус є на «висоті» Бога, Який є Любов’ю.

Неопалима купина (Вих 3:1−6) – це Хрест. Вислів Ісуса «Я Є» та Його Хрест нероздільні, тут виявляється реальність Божої дії в історії. Факт, що Ісус Є Той, Хто Є, – Сущий, постійно відкривається в Історії спасіння, починаючи від Зіслання Святого Духа, коли юдеї «розжалобилися серцем» від проповіді Петра (Ді 2:37) і відразу навернулися 3 000 осіб і хрестилися (Ді 2:41), і аж коли це повністю здійсниться наприкінці історії, про що Одкровення Йоана каже: «Побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи» (Од 1:7).

Наприкінці суперечки в Йо 8 у повітрі далі висить запитання до Ісуса: «Хто Ти такий?», і вислів «Я Є» з’являється в контексті дискусії про походження юдеїв від Авраама і врешті-решт − від самого Бога: «Авраам наш батько… Ми не з розпусти народились,… один лише Отець у нас: Бог» (Йо 8:39, 41). Це посилання на батьківство Бога дає Ісусові нагоду ще раз чітко засвідчити Своє походження, в якому справді цілком сповнюється таїнство Ізраїлю. Авраам, за словами Ісуса, не лише вказує через себе на Бога Отця, він вказує насамперед на Ісуса − Сина: «Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день Мій – і звидів, і втішився» (Йо 8:56). На заперечення юдеїв, мовляв, Ісус не міг бачити Авраама, лунає відповідь: «Перше, ніж був Авраам, Я Є» (Йо 8:58) – тут, за словами Рудольфа Шнакенбурга, «мовиться не лише про категорію часу, а про фундаментальну відмінність у бутті». Абсолютна унікальність буття, яка не вкладається в жодні людські категорії, знаходить своє втілення в особі Ісуса…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за невимовне таїнство Божого до нас сходження…

Contemplatio (споглядання)

Воплочення Сущого Бога в Ісусі Христі вказує на нашу гідність і перспективу в Божому плані. Життя Ісуса показує, наскільки природно Він надає вартості нашому людському життю в дуже багатьох аспектах, і як у Його Житті відсутнє те, що проминає, – несправжнє, маловартісне та непотрібне. Внутрішнє заглиблення в життя Ісуса на сторінках Євангелія та наслідування Його способу життя в нашому власному щоденному ритмі життя не тільки поступово відсікає все несправжнє, але й просочує наше людське і земне Божим і вічним…

---

[1] Murray J. Harris. John (Exegetical Guide to the Greek New Testament. A. J. Köstenberger, R. W. Yarbrough – Gen. Eds.) B&H Publishing Group. Nashville, Tennessee 2015. Kindle Edition. Kindle Location 6132.

[2] Розважання основане на Йосиф Рацінгер (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Ч. І. Від Хрещення в Йордані до Переображення (Пер. з нім.) Місіонер 2009, С. 349−351.