5-й тиждень після Пасхи. Вівторок. Той, Хто Є, об’явлений в Ісусі (Йо 8:51−59)

Час прочитання: 6 хвилин

Lectio (читання)

«Істинно, істинно говорю вам: Хто Моє Слово берегтиме, повіки не побачить смерти”. 52. А юдеї Йому: Аж тепер ми збагнули, що Ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а Ти твердиш: Хто берегтиме Моє Слово, той смерти не зазнає повіки. 53. Невже більший Ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого Ти з Себе робиш? 54. Ісус відрік: Якщо Я Самого Себе прославляю, слава Моя – ніщо. Отець же Мій, про Якого кажете: Він Бог наш, Той Мене прославляє. 55. Та ви Його не спізнали, Я ж знаю Його. І коли сказав би Я, що не знаю Його, був би і Я такий, як ви, неправдомовець. Та Я Його знаю і бережу Його Слово. 56. Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день Мій – і звидів, і втішився. 57. Юдеї ж Йому: Ще й п’ятдесят років нема Тобі, а Ти Авраама бачив? 58. І сказав їм Ісус: Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я Є. 59. І вхопили каміння, щоб кинути на Нього, та Ісус перейшов посеред них і полишив Храм».

Коментар до тексту

Ці слова завершують довгу промову Ісуса про Його ідентичність та рівність з Отцем, висловлену у часі святкування Кучок – свята подяки за численні Божі благословення під час подорожі з Єгипту до Обіцяної Землі. Оскільки Ісус посідає вічне життя, Він гарантує це життя тим, які зберігатимуть Його Слово (вв. 51−53). Ісус хоче донести Своїм слухачам, що Він дуже глибоко, на внутрішньому рівні, знає Отця, Який прославляє Його (вв. 54−55). Тому природно, що Ісус є вищим від Авраама (вв. 56−59), який був радий побачити воплочення Ісуса (вв. 56−57) – Того, Хто існував перед його народженням і Хто є вічним Я Є (вв. 58−59)[1].

Meditatio (розважання)[2]

«І сказав їм Ісус: “Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я Є». Другий раз у 8-й главі Йоана Ісус вимовляє слова, якими Бог об’явився Мойсеєві у книзі Виходу (3:14) в абсолютному сенсі: «Я Є» (ἐγώ εἰμι / ego eimi). Перший раз після запитання юдеїв: «Хто ж Ти такий?», Ісус вказує на Того, Хто Його послав і від Кого Він промовляє у світі. Ісус повторює формулу об’явлення «Я Є», проте екстраполює її в майбутнє: «Коли вгору Сина Чоловічого піднесете, тоді взнаєте, що Сущий Я» (Йо 8:28). На Хресті можна побачити Його Синівство, Його єдність з Отцем. Хрест є справжньою «висотою» любові «до кінця» (Йо 13:1) – тут Ісус є на «висоті» Бога, Який є Любов’ю.

Неопалима купина (Вих 3:1−6) – це Хрест. Вислів Ісуса «Я Є» та Його Хрест нероздільні, тут виявляється реальність Божої дії в історії. Факт, що Ісус Є Той, Хто Є, – Сущий, постійно відкривається в Історії спасіння, починаючи від Зіслання Святого Духа, коли юдеї «розжалобилися серцем» від проповіді Петра (Ді 2:37) і відразу навернулися 3 000 осіб і хрестилися (Ді 2:41), і аж коли це повністю здійсниться наприкінці історії, про що Одкровення Йоана каже: «Побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи» (Од 1:7).

Наприкінці суперечки в Йо 8 у повітрі далі висить запитання до Ісуса: «Хто Ти такий?», і вислів «Я Є» з’являється в контексті дискусії про походження юдеїв від Авраама і врешті-решт − від самого Бога: «Авраам наш батько… Ми не з розпусти народились,… один лише Отець у нас: Бог» (Йо 8:39, 41). Це посилання на батьківство Бога дає Ісусові нагоду ще раз чітко засвідчити Своє походження, в якому справді цілком сповнюється таїнство Ізраїлю. Авраам, за словами Ісуса, не лише вказує через себе на Бога Отця, він вказує насамперед на Ісуса − Сина: «Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день Мій – і звидів, і втішився» (Йо 8:56). На заперечення юдеїв, мовляв, Ісус не міг бачити Авраама, лунає відповідь: «Перше, ніж був Авраам, Я Є» (Йо 8:58) – тут, за словами Рудольфа Шнакенбурга, «мовиться не лише про категорію часу, а про фундаментальну відмінність у бутті». Абсолютна унікальність буття, яка не вкладається в жодні людські категорії, знаходить своє втілення в особі Ісуса…

Oratio (молитва)

Ісусе, дякую Тобі за невимовне таїнство Божого до нас сходження…

Contemplatio (споглядання)

Воплочення Сущого Бога в Ісусі Христі вказує на нашу гідність і перспективу в Божому плані. Життя Ісуса показує, наскільки природно Він надає вартості нашому людському життю в дуже багатьох аспектах, і як у Його Житті відсутнє те, що проминає, – несправжнє, маловартісне та непотрібне. Внутрішнє заглиблення в життя Ісуса на сторінках Євангелія та наслідування Його способу життя в нашому власному щоденному ритмі життя не тільки поступово відсікає все несправжнє, але й просочує наше людське і земне Божим і вічним…


[1] Murray J. Harris. John (Exegetical Guide to the Greek New Testament. A. J. Köstenberger, R. W. Yarbrough – Gen. Eds.) B&H Publishing Group. Nashville, Tennessee 2015. Kindle Edition. Kindle Location 6132.

[2] Розважання основане на Йосиф Рацінгер (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Ч. І. Від Хрещення в Йордані до Переображення (Пер. з нім.) Місіонер 2009, С. 349−351.

3 коментарі до “5-й тиждень після Пасхи. Вівторок. Той, Хто Є, об’явлений в Ісусі (Йо 8:51−59)”

  1. Людмила

    Христос воскрес!
    Отець Юрій, щиро вдячна Вам за глибокий коментар і розважання!
    Яка незбагненна Божа Любов!
    Сам Триєдиний Бог, Сущий, Той, Що Є, зійшов на землю, що була оповита гріховною темрявою, щоб спасти кожного з нас, – щоб ми могли мати вічне Життя.
    «… бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества» (Кол.2:9). Ісус Христос завжди був в єдності з Отцем через Святого Духа, який діяв через Нього в повноті і в силі Божій. На хресті вмирала розп‘ята за нас Любов…
    Сам Бог страждав і помер за нас…

    – Господи, прости і помилуй нас, грішних! Утверди наші серця страхом Твоїм, щоб ми берегли Твоє Слово і могли мати частку в Твоєму Воскресінні! Амінь.

  2. Людмила

    Христос воскрес!
    Щиро дякую, о. Юрій, за Ваше невтомне служіння!
    Знову роздумувала над цим фрагментом з Євангеліі від Івана. Вкотре захоплена невичерпним багатством Святого Письма! І кожного разу Боже Слово відкривається по-новому…
    Чудова і вражаюча обітниця Ісуса! –
    «Істинно, істинно говорю вам: Хто Моє Слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»
    (Ів.8:51)
    Тобто, перебування в Слові, пильне виконання його у повсякденному житті є запорукою осягнення нами Царства Божого, вічного життя з Богом!
    Якщо будемо жити вірою у Слово, то велике благословення Авраамове, яке в повноті зійшло на Христа, буде і на нас:
    «А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім‘я, а ти станеш благословенням.»
    (Бут.12:2)
    Важливо щораз глибше пізнавати Христа, розважаючи і виконуючи Боже Слово, щоб наслідувати характер Спасителя і Його чесноти, щоб могти уподібнитися до Нього.
    Тоді пропаде всяке бажання чимось хвалитися чи шукати слави у людей, бо Сам Бог прославляє Своїх вірних дітей, як прославив Свого Єдинородного Сина.
    Сам Ісус потвердив це, відповідаючи юдеям:
    «Якщо Я Самого Себе прославляю, слава моя – ніщо. Отець же Мій, про якого кажете: Він Бог наш,- той мене прославляє.»
    (Ів.8:54)

    — Господи Ісусе Христе, очищай і освячуй моє серце, вчини його правдиво смиренним, люблячим і милосердним, бо прагну в повноті пізнати Тебе, мого Господа і Бога!
    Амінь.

  3. Богдана

    Христос Воскрес! Отче, як зрозуміти слова “Ще й п’ятдесят років нема Тобі, а Ти Авраама бачив?”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *