Lectio (читання)
«Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до Нього, каже до Филипа: “Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?” 6. Мовив же так, іспитуючи його, знав бо Сам, що має робити. 7. Озвався ж до Нього Филип: “Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало”. 8. Але говорить до Нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: 9. “Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!” 10. І мовив Ісус: “Веліте людям сісти”. Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки – числом тисяч із п’ять. 11. І взяв Ісус хліби і, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби, скільки хотіли. 12. Коли ж вони наситилися, то мовив до Своїх учнів: “Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало”. 13. Отож зібрали і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли. 14. Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: “Це справді той пророк, що має прийти у світ”».
Коментар до тексту[1]
Чудо помноження хлібів на початку 6-ї глави мовою Йоана є четвертим знаком Ісуса в цьому Євангелії (1-й – у Кані Галилейській, де Ісус перемінив воду на вино: Йо 2:1−12; 2-й – також у Кані Галилейській, де Ісус оздоровив сина царського урядовця: Йо 4:43−54; 3-й – Ісус зцілив розслабленого при Витезді: Йо 5:1−18). Це єдине чудо / знак (не враховуючи знаків Божої любові в Розп’ятті та Воскресінні Ісуса: Йо 19−20), про яке розповідають усі чотири євангелисти (пор. також: Мт 14:13−21; Мк 6:31−44; Лк 9:10−17). У цій розповіді, як і в цілій 6-й главі Йоана, центральними є два слова − Ісус і Пасха. Старозавітна Пасха розповідала про Мойсея, через якого Бог не тільки годував ізраїльтян у пустелі (Вих 16:4−36), але який став ідеальним месіанським образом у юдаїзмі. Тому в цьому уривку Ісус зображається як пророк, «подібний до Мойсея» (Йо 6:14; пор. Втор 18:15), проте Він незрівнянно перевершує чудеса Мойсея (Йо 6:30−34, 48−51). Йоан хоче, щоб ми бачили, як в Ісусі відбувається Нова Пасха – Новий Вихід, але вже не просто від фізичного рабства, але з-під влади гріха і смерті. Ця Пасха відбуватиметься через споживання Живого Хліба, який зійшов з неба, щоб дарувати Життя світові (Йо 6:33, 51). Цим Хлібом у Йо 6 є Євхаристія – Тіло і Кров Христа та Його Слово. Щоб пояснити цю Тайну Божого Життя, яке дається нам в Ісусі Христі, Йоанові потрібно застосувати чи не найдовшу розповідь у цілій Євангелії (Йо 6:25−65).
Meditatio (розважання)
«І взяв Ісус хліби і, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби, скільки хотіли». Хлібом Життя в Йоана 6 є навчання Ісуса – Його Слово (6:45) та Євхаристія. Саме на Євхаристії зосередимо увагу в цьому розважанні. Якщо синоптики (Мт, Мк, Лк) кажуть, що перед помноженням Ісус благословив хліб (εὐλόγησεν / evlogisen – Мт 14:19; Мк 6:41; Лк 9:16), то Йоан уживає термін εὐχαριστέω / evharisteo (Йо 6:11), який приховано вказує на Євхаристію (пор. 1 Кор 11:24), – у цій главі Ісус декілька разів скаже про Себе як про Хліб Життя (Йо 6:35, 48). Подальші уточнення й пояснення Самого Ісуса відкривають нам тайну Божого Життя, яке ми отримуємо в Ньому: «Я – Хліб Живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей Хліб їстиме, житиме повіки. І Хліб, що Його Я дам, − це Тіло Моє за життя світу» (Йо 6:51). Ці слова 51 вірша є Євхаристійною формулою Йоана, яку він використовує замість установчих слів, які містяться в синоптичних Євангеліях: «“Беріть їжте: це Моє Тіло”. 27. Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі, 28. бо це Кров Моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів”» (Мт 26:26; пор. Мк 14:22−24; Лк 22:19−20).
Замість установчих слів на Тайній Вечері Йоан описує, як Ісус умиває ноги апостолам, і цей акт смирення й кенозису є ще одним штрихом, який пояснює значення слів, що слугують упровадженням до Тайної Вечері: «Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила Його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши Своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця» (Йо 13:1). Що означають слова «до кінця», Йоан уже сказав у 6-й главі: через дар Самого Себе – жертву Свого Тіла і Своєї Крові. Тоді таке твердження викликало лише нерозуміння та численні запитання (Йо 6:52), тому в наступних віршах (Йо 6:53−58) Ісус пояснює значення цих жертовних образів Тіла і Крові, вражаючу буквальність та реальність яких читачі Євангелія відкриють у Страстях і Воскресінні Ісуса.
Йоан єдиний згадує, що Ісус помножив саме ячмінні хліби, які мав якийсь хлопчина (Йо 6:9), вони були їжею для убогих – людей, які завжди мали потребу в найнеобхіднішому. Це вказує на те, що Ісус – Живий Хліб, що зійшов з неба, є духовною поживою не тільки для якоїсь вибраної касти, але для всіх без винятку людей. Йоан хоче, щоб ми розуміли, що Ісус прийшов дати життя всьому (!) світові (Йо 6:33). Євангелист також зауважує, що Ісус Сам, особисто, роздав хліб: «І взяв Ісус хліби і, воздавши хвалу (εὐχαριστήσας / evharirstisas), розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби, скільки хотіли» (Йо 6:11). Ісус − Той, Хто жертвує Самого Себе і дає кожній людині. Він − Той, Хто служить, і ми всі, відповідно до обов’язків свого стану, запрошені до цього служіння…
Oratio (молитва)
Ісусе, дякую Тобі за Дар Самого Себе…
Contemplatio (споглядання)
Після помноження хлібів у Євангелії від Йоана Ісус каже: «Написано у пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до Мене приходить» (6:45). У часі Святої Літургії через слухання Слова (у Євангелії, читанні Апостола, піснеспівах, витканих із псалмів) Бог відкриває наші духовні очі на потребу тіснішої близькості з Ним, щоб жити справжнім Життям. Тому, «навчишися, ми приходимо до Ісуса», який за Євхаристійним столом завдяки дії Святого Духа та співслужіння духовенства і зібраного Божого люду дарує нам Самого Себе, щоб ми, отримавши силу Нового Життя, могли переживати Нову Пасху, а відтак служити і дарувати себе іншим…
[1] Деякі думки в коментарі та розважанні основані на G. M. Burge. The Baker Illustrated Bible Commentary (Text Only Edition). Baker Publishing Group. Kindle Edition 2012. Kindle Locations 30695−30756.
Христос воскрес!
О. Юрій, Ваші розважання спонукають до власних роздумів… Дякую Вам!
Наш Спаситель з нами аж до кінця віку, як і обіцяв. Він оживляє нас, дає нам споживати Живий Хліб, – Самого Себе. Це відбувається, коли слухаємо Його Слово і коли приймаємо
Св. Євхаристію.
О. Юрій, завдяки Вам, побачила зв‘язок між Літургійним Читанням і Євхаристією. І те, що вірш Ів.6:45 стосується саме Літургії Слова. Справді, Отець Небесний кожного разу навчає нас через Своє Слово, готує серця до безпосереднього єднання з Христом. Це Слово дає також усвідомлене народження згори, духовно насичує і дарує радість серця. Як написано у пророка:
«Як тільки слова Твої знаходилися, то я їх поїдав, і було Слово Твоє мені радістю і втіхою серця мого, бо кликалось Ймення Твоє надо мною, о Господи, Боже Саваоте!»
(Єрем.15:16)
Сам Ісус порівнював Боже Слово з хлібом: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.» (Мт.4:4)
Приймаючи Св. Причастя, кожний з нас приймає Воскреслого Христа в повноті, а всі ми разом творимо Живий Хліб, – Тіло Христове, Церкву, де Головою є Сам Христос. А ще подумалося, що коли ми виходимо з Храму, то Св. Літургія не закінчується, вона продовжується, але вже через нас. Ламання Хліба триває, бо покликані нести Христа своїм ближнім, – і Слово Боже, яке почули, і Любов, яку прийняли.
– Господи Ісусе Христе, Ти – мій щоденний Хліб. Люблю Тебе, прославляю Тебе
і дякую Тобі за Слово Життя, а також за те, що перемінюєш мене у Себе під час
Св. Євхаристії! Амінь.
Дуже дякую
Христос Воскрес!
О.Юрій,прошу сказати :
Чи можна приймати святу Євхаристію 2 рази на день(зранку і ввечері на літургії)?
Дякую!
Воістину Воскрес!
Церковна практика – раз на день. Після Причастя важливо подякувати Богові і роздумати над Його даром Самого Себе.
Як добре, що в нас є люблячий Ісус!!!